/Сни

Apr. 22nd, 2017 01:42 pm
bf_109e: (Суігінто в охуєньї)
Снився нещодавно тривожний сон. Не кошмар, а просто такий тривожно-хвилюючий сон. В якому я зненацька сиджу на лекції в якійсь аудиторії, і треба вести конспект, який в кінці пари будуть перевіряти, а я не взяв зошита по цьому предмету, і вирвав з середини якогось іншого пару листочків для конспектування, і от зараз буде перевірка, і мене за відсутність конспекта будуть сварити.

Аж цікаво, як студентський досвід інколи такою тривогою у снах розквітає. Колись схожий тривожний сон снився - буцімто я прийшов на екзамен по будівельних конструкціях, і нічогісінько не знаю. І доведеться просити викладача, щоб поставив мені неявку, і я піду на перездачу.
bf_109e: (Peka-Hughes)
Двоє товаришів моїх - батько і син - служили минулого року в різних частинах. Син - майже на передку, батько все більш мотався по тилах водієм КрАЗа.

І от поміняв собі син у Вконтактику аватарку - залив фотку, де він у формі стоїть, на фоні якоїсь техніки.
Через деякий час батько якось про це взнав, приїхав до сина, добряче видав йому піздюлєй, аж на шум позбігались люди, проте не втручались, бо їм вчасно пояснили, що іде виховний процес.

Вопшим, після виховного процесу батько відібрав у розквашеноносого сина його смартфона, сунувши в руки старенького моноблочного "Еріксона". Смартфон потім племінниці передав.

А все тому, що нема чого надлишок інформації у інтернет закидати.
bf_109e: (B-D)
Продовжуючи тему, підняту у "Гандонному", поділюсь своїми спогадами.

В ході курсу буровибухової справи вже після вивчення розрахунків вибухосумішей, деталей компоновки зарядів і т.д. ми перейшли до сугубо технічних речей - буріння шпурів, розмітка контурів, способи підриву.

- У меня в практике был курьёзный случай. - Говорив скрипучим голосом викладач, згадуючи події років десь шестидесятих. - Мы пробивались сквозь достаточно твёрдую скальную породу, но из-за обильных осадков выработка была сильно обводнённой. Поэтому для герметизации зарядов необходимо было что-то придумать, и решение нашлось достаточно быстро - аптечные резиновые изделия (гиготіння в аудиторії). На служебной машине я объездил окружающие населённые пункты и скупил в аптеках все доступные запасы напальчников, но их бы не хватило, да и по размеру не под все заряды они подходили, и я выгреб из аптек также и презервативы, благо, стоили они тогда две копейки штука. Но вы понимаете, девочки-аптекарши не понимали, зачем мне это нужно, и за мной в том районе прочно закрепилась слава сексуального извращенца, болеющего ужасными венерическими заболеваниями (регіт в аудиторії). Хорошо, что после завершения проходки я оттуда уехал.

Я не дуже сміявся над цією історією, бо і сам мав подібний досвід роком раніше. Проводячи масштабні роботи по контролю якості дорожньо-будівельних робіт, ми відбирали керни асфальтобетонного, цементобетонного дорожніх покриттів, а також вибурювали ці самі керни із низки старих мостів. Керни - це були такі собі вибурені з певного масиву циліндри, які необхідно було доставити до лабораторії із тією ж вологістю, яка була у них на момент відбору.

На мене, очевидно, як на наймолодшого в колективі, поклали почесну задачу закупити для цього дешевих презервативів. Я ходив по аптеках і скуповував ці індійські, малазійські та китайські протизаплідні гумки, страшно шаріючись під осоловілими поглядами фармацевток, шокованими реченнями типу "Дайте будь ласка сотню штук ось цих індійських презервативів".

Мій подальший бойовий шлях по дорогах і мостах був всіяний акуратними круглими дірками, пробуреними у асфальтах, а навколо дірок вітер шарудів порожніми упаковками з-під кондомів. Зате презервативи з того часу купувати я не соромлюся.
bf_109e: (B-))
Ось такий артефакт вигулькнув у мене - газетна вирізочка із реклямою відомого цілителя Ілхама. Ну як відомого, колись його рекламою були переповнені усі газети Західної України.



Дат на вирізці ніде немає, але судячи з реклами на звороті, це 99-й чи 2000-й рік.

У нього зараз є власний сайт. "Ілхам повернувся. Відомий народний цілитель, який зцілює душу й тіло, знову приймає недужих у Львові", пише "Львівська газета" у 2012-му році.

У пам"яті спливають тьмяні згадки, що з цим Ілхамом були пов"язані якісь мутні кримінальні справи. Так, це відстежується у "Львівських обсерваціях" покійної нині газети "Поступ". Юзьо Обсерватор тоді писав:

У п’ятницю читачі “Поступу” мали змогу прочитати про першу судову справу проти ворожбита-гастролера. А заодно дізнатися цікаву історію про те, як “цілитель” Ілхам видурив в однієї родини квартиру, застосувавши всі свої гіпнотичні здібності.

“Мать, я вашу дочь вилєчу”, – обіцяв турок на чістєйшем турєцком язикє. І мати повірила. Але доньки він так і не вилікував.

Родині через суд ледве вдалося повернути квартиру. Цей трафунок яскраво доводить, що всі так звані “цілителі” – це шарлатани. І газети, які друкують їхню рекламу, не тільки беруть на душу важкий гріх, але й чинять злочин, поширюючи ніколи нездійсненні обіцянки. Шкода людей, які з розпачу готові віддати все заради здоров’я, а натомість не дістають нічого.


Ну і легке гугління по архівованій версії "Поступу" знаходить ту статейку.

Отакі-то справи на білому світі.
bf_109e: (ЕГГОГ)
Окреме сакральне місце у пантеоні мучеників Новоросії займають "жертви одеської Хатині", іменем яких легалізовують всю мерзоту, на яку тільки здатні стороннікі русского міра. Коли заходить річ про те, як "правосєкі жглі і насіловалі людєй в одєском домє профсоюзов", пора зрозуміти, що ваш співрозмовник - дурень, який не здатний логічно мислити і не бажає розбиратись у подіях.

Я вибірково пробував спілкуватись на цю тему із людьми (тодішніми френдами), яких вважав більш-менш адекватними. Вказати на те, що правосєкі не от просто з бухти-барахти взяли, не прийшли та не спалили нікого, а були складні перипетії, марші там, сутички, відкривався вогонь на ураження встановленими та невстановленими особами, от стріляють із револьверів, от із автомата, а ви знаєте, хто такий Фучеджі та де він зараз?

Відповіді на аргументовані доводи із пруфлінками, фотками та відео зводились в цілому до таких варіантів:
- ну і правильно, що в майдаунів стріляли, вони ж кончєниє;
- жаль, что так мало майдаунов пострадало;
- с каратєлямі нєльзя іначє;
- оні жглі мірних людєй в домє профсоюзов.

Тобто відбувалась така нескінченна казочка про журавля та журавочку, що наносили сінця повні ясельця.
bf_109e: (Peka-Hughes)
Це в копилочку до участі московських та бєлгородських хуєсосів в харківських безпорядках того місяця.

Добрі люди тут зненацька виявили славного сина донбаського народу Моторолу на відео з мітингу в Харкові 16 березня 2014 року. З метою конспірації він накинув капюшона і зовсім не палиться. В цей час якесь тєло читає звернення до Владіміра Путіна.



"Ми, житєлі города Харькова, і області, абращяємся к вам с просьбай а защітє наших жизнєй, нашева імущєства, наших інтєрєсов". Ну і потім вони беруть власть в свої руки, просять обєспєчіть поддєржаніє етой народной власті, порядка на тєрріторії Харькова і т.д.

Результат ми знаємо - там, де розгулялись Моторола, Чєпушило і бабаї, чомусь не пахне ні поддєржкой Путіна, ні защітой жизнєй, імущєства і інтєрєсов.

В липні у одному визволеному з-під сєпарів селі один дід мені розповідав:
- Ну а шо мы тут могли сделать? Пришли эти, сказали, что нет больше никакой Украины, и началось: вечером одни постучат - хлеба им дай, водой напои, а "жигуля" мы у тебя конфискуем, нам нужнее. Утром другие придут - ревизию, грят, проводим, излишки продовольствия в фонд обороны республики сдай да денег пожертвуй. В обед третьи придут, этим уже кроликов подавай. И кто такие - хуй его знает, по одному разу их только видел, но все в форме с триколорами да с лентами, и попробуй не дай им, блядь, ещё пристрелят. Мне такое мать про войну и немцев рассказывала, не думал, что вживую увижу.
bf_109e: (B-])
Хоча кількість голосів у голосуванні і не дотягнула до бажаних ста, історію я все одно вам розкажу. Це буде цілий мікс із життєвих, інженерних байок - я це все сховаю під спойлери, та власне самої історії про Леніна з секретом.




Два чи три роки тому я кілька місяців підряд виконував роботи у Вінницькій області. Кожні два тижні ми повертались до Києва, де звітувались про виконані роботи, виписували нові путівки, один-два дні відпочивали і знову їхали на Вінничину.

Вінничина славиться, зокрема, своїми гранітними кар'єрами і санаторіями, найкрупніші з яких розташовані в місті Хмільник. З лікувальною метою там застосовують радіоактивний газ радон, який у помірних кількостях є дуже корисним для опорно-рухового апарата. Відпочивальники приймають ванни з водою, збагаченою радоном, їх загортають у лікувальну багнюку, прописують інгаляції радоном і т.д.

Радон є важчим за повітря і накопичується поблизу підлоги. Як мені розповідав один лікар з Хмільника, статистика по онкології у нас штучно занижується, і по Вінничині зокрема: останнім часом почала зростати статистика онкозахворювань дихальних шляхів. Він пов'язує це з тим, що люди по селах почали ставити собі склопакети, які герметизують хати, ліквідовуючи ту мікровентиляцію, що забезпечувалась старими дерев'яними вікнами, в результаті у хатах накопичується більше радону, який і… Ну ви пойняли.

Там же я почув оригінальну гіпотезу про Адольфа Алоїзовича. Суть її полягає в тому, що його бункер "Вервольф" під Вінницею був зведений із монолітного залізобетону, наповнювачем в якому служив якраз вінницький граніт – сам по собі радіоактивний, він стає ще більш активним внаслідок механічної обробки. "Може це навіть було і спеціально зроблено", говорив мені співрозмовник, "чомусь же при будівництві бункера Гіммлера на Житомирщині за наповнювач туди додавали не граніт, а річкову гальку!".

Крім того, у підземних приміщеннях бункера накопичувався якраз той природній радон. Радіація радону та граніту вразила Гітлера, і до кінця свого життя той страждав від легкої форми променевої хвороби, що відбилось на його адекватності та керівництві Рейхом. Не знаю, наскільки ця версія правдива, але вона є дуже цікавою, погодьтесь.


Наостанок зроблю ремарку про наповнювачі для бетону: в першій половині ХХ століття що річкова галька, що дроблені кам"яні наповнювачі на практиці застосування конкурували між собою: дроблені наповнювачі мають кращу адгезію до бетонної суміші, але за рахунок форми виступають концентраторами напружень, річкова галька же є гладкою і округлою, з нижчими адгезивними властивостями, але забезпечує більш рівномірний розподіл напружень у товщі бетонного масиву. Зрештою, переміг таки щебінь – його легше добувати в промислових масштабах, але аналог гальки у нас все одно є – у керамзитобетоні, правда, цей керамзит в бетон вкидають заради зменшення ваги суміші та, відповідно, готових виробів, і він не здатний сприймати такі високі навантаження, як бетон на гранітному щебені.

Значні поклади граніту відбились ще на одній характерній рисі Вінничини: гранітній бруківці. Кількість доріг місцевого значення, мощених гранітною бруківкою, просто вражає; при цьому це не гладка акуратна бруківочка, якою славиться Львів, а рвані каменюки з нерівною поверхнею. Кожному, хто скаржиться на львівські бруковані вулиці, я пропоную поїздити деньок у старому роздовбаному "Соболі" по вінницьких дорогах, а тоді уже на щось скаржитись.

Ще у 2008-му році я познайомився з сільським головою одного села Бершадського району Вінницької області. З того часу ми часто відмічали у нього відрядження по області та зупинялись на нічліг – він залюбки пускав нас у кімнату відпочинку сільської ради, що суттєво економило нам кошти на готель. От і тоді, два чи три роки тому, ми зупинялись у нього, і коли вся бригада ішла кимарити, ми з ним киряли пиво чи горіляку в його кабінеті, ведучи розмови про те та про се.

І ось в ході одних таких нічних посиденьок у нас зайшла розмова про Совєцький Союз, культ лічності та інші ніштяки. Голова підвівся, сказав мені йти за ним і попрямував на невеликий склад у приміщенні сільради. Старі меблі, якісь засохлі вазони та відкидні крісла з актового залу були трохи розбавлені артефактами радянської доби – якісь стенди типу "Отлічнікі ударного социалістічєского труда", фанерні транспаранти з стандартними гаслами припадали там пилюкою. Включивши пару лампочок, голова підвів мене до одного кутка і здійняв стару жовту штору із гіпсового бюста Леніна, встановленого на дерев'яній тумбі із червоного лакованого дерева.

Ну і, власне, про Леніна з секретом )
bf_109e: (B-])
Періодично перебираю файли на десктопі, архівуючи на диски умовний непотріб та видаляючи непотріб. Дивлячись на об"єм вінчестера, що вимірюється сотнями гігабайтів, все згадую ті часи, коли флешок не було, пишучі сідюки були рідкістю, в гості ходили з вінчестером і економили навіть кілобайти (на вінчестері 1,2 Гб дуже не розженешся), а інтернет був доступний хіба по дайл-апу. Кабель - в крупних конторах, а "нічний безліміт" з колбеком по дайл-апу був справжнім щастям. Це ж відносно недавно було, ще 10 років тому.

Це я в таку ностальгію занурився, бо знайшов на вінті два відео, які пережили кілька змін вінчестерів. Тепер їх можна легко знайти на ютубі, а тоді якісь такі важливі речі старанно береглися. Мда.



bf_109e: (B-])


Я хвилину сміявся, коли побачив цю картинку, аж потім згадав, що зі мною відбулась схожа історія.

Ми випробовували одного моста в одному місті. Уночі, оскільки довелось його перекривати. Я стирчав на мосту з нівеліром (на фото вище - тахеометр). В районі 1-ї ночі через міст йшла компанія п"яних пацанів, і на запитання "Опа-опа, а шо тут дєлаєцца" я відповів, що фотографую.

Вопшим, вони повірили, я їх "сфотографував" на нівелір, і один з пацанів дав мені нашкрябану адресу електронки з проханням вислати фотку.

Такі діла.
bf_109e: (B-D)
Парадоксально, але факт: понурі чорно-білі фотографії неприбраних вулиць, зроблені якимись нубами на нубські фотоапарати на початку ХХ століття, є набагато цікавішими, ніж оті дбайливо оброблені фоточки наманікюрених єбливих блядей, що їх горе-фотографи штампують на свої говнодзеркалки для платних сайтів.
bf_109e: (B-|)
Тут от кажуть, що скасують нічні поїзди до Львова та Харкова.

Я пригадую, що минулого року Колєсніков, коментуючи наміри придбання "Хюндаїв", говорив, що тіпа ніде в Європі немає нічних поїздів, це невдобно для пасажирів, і взагалі всюди в світі пасажирський рух є мегашвидкісним, і у нас також буде.

Але, звісно, все робиться через жопу. На "Укрзалізниці" давно якийсь перманентний бардак, і все, що робиться "для зручностей пасажирів", життя як мінімум не полегшує, а часто і погіршує. Колись якийсь начальник їхній носився з ідеєю гарячих страв кожному пасажиру. Слава Б-гу, заглохло. Постіль ми оплачуємо при покупці квитка - ок. А ось останнє нововведення - це оплата за чай при покупці квитка. Сраний чай, який коштує пару гривень, "з метою покращення рівня обслуговування можна придбати по фіксованій ціні", як пише на оголошеннях, розклеєних біля кас.

Вдуматись тільки - це ж як треба тим сраним чаєм зловживати, щоби отаке робити.


Бла-бла-бла )

Пакращєння наступає.
bf_109e: (Арійка!!! В-))
Я ось не знаю, чи заборонили таки подібні еротичні телепередачі (про це багато писалось), чи вони ще йдуть. На кожному третьому каналі щось подібне йшло уночі колись; отаку ось молоду поросль я узрів рік тому у нічному телеефірі (третя ночі, хулє). Мабуть, варто проставити теги:


Amateur, Legal teen, NSFW, Tiny tits, Teen, TV-CAMRIP )

Враховуючи акселерацію, може буть, шо це і не "лігал тін". Всьо може буть, всьо...
bf_109e: (Вбіновлеспоглядач)


Літо 2009 року. Андріївський узвіз. "Київ-19", ч/б плівка Kodak.
bf_109e: (Офіцер)
В наших інтернетах повнісінько людей, які професійно ностальгують за благословенними часами Радянського Союзу. Найяскравіша риса таких совконостальгаторів - це непробивна тупість, ну хоч кілок їм на голові теши. Вам обов"язково розкажуть про супернадійну техніку радянського виробництва (ЗНАК КАЧЕСТВА!!!), в яку не закладались терміни роботи (як роблять зараз кляті капіталісти - шоби ваш МР3-плеєр попрацював рік і здох, а ви купили нову модель), у якої була фантастична ремонтопридатність ну і теде, ну і тепе.

Ремонтопридатність дійсно була фантастичною. У якій ще країні водій одночасно був і автомеханіком, знаючи напам"ять всі робочі процеси і всю внутрянку авто? Пам"ятаю, у мого сусіда був "Запорожець". Дуже ремонтопридатний - два дорослі мужики могли скрутити з "Запора" двигун і віднести на кухню для ремонту. Сусід так і робив, він з трьома друзями регулярно, кожну суботу витягав той двигун і вони в ньому вчотирьох копалися, щось міняючи, підточуючи напильником, підшліфовуючи... Найцікавіше, що затівалось це все не заради випивки, вони-то тільки пива ввечері трохи випивали. Просто той "Запорожець" у нього їздив один раз на тиждень. Більше не міг.

З іншого боку, всі ці ностальгатори - вихідці із радянських міщан, які і так були трохи відірвані від решти світу. Наприклад, запитаєш таких про поширення і використання засобів малої механізації на виробництві - буде епічний злив або ж байки про лопату з моторчиком. Я колись бачив самохідний підйомний кран (його лагідно називали "хуєтягом") - на невідомого походження каркасі був всобачений двигун від "Камаза", а стріла і аутригери були зварені з масивних швелерів і кутників. Виготовили це чудо в семидесятих роках, коли вузькоокі япошки уже клепали успішну і компактну техніку, про яку в Союзі могли тільки мріяти. І мріяли до самого розпаду, бо по вантажопідйомності крани "Като", якщо не помиляюсь, ні одна серійна радянська машина не побила.

Ну та то мене понесло, я ж чого оце пост вирішив написати. Трапилась мені ось стаття про чудо таке - "Арго-006".




Можете собі в копілку записати, там в каментах пишуть речі, які мене абсолютно не дивують, наприклад.

На следующий день приезжаю на работу, Саныч уже в цеху. Стоит у весов, взвешивает недособранную лентопротяжку. Без малого 4 кг получается. ...Просто и доступно, то есть, матом объяснил: у меня японский двухкассетник легче, чем одна ваша лентопротяжка. А предполагается, что магнитола носимая.


Решили по этому поводу устроить торжественную презентацию в магазине "Радиотехника"... ...на прилавок торжественно выставили десяток "шестерок" и на одна так толком и не заработала.


Причина изначально была в системе: производитель никак не был заинтересован в выпуске качественной продукции. Премии выплачивались за количество, а не за качество. Сказано: в 1987-м году выпустить десять тысяч магнитол - их выпустили, завод прогрессивку получил. А что товар неликвидом на прилавке или пачками в гарантийный ремонт идет - никого не колышет.


Инструкции волевым решением партийного идиота отсылались к черту. Нет резины МБС для прижимных роликов? Плевать, берем любую резину и опрессовываем основу. А что потом резина с ролика тянется вслед за лентой - фигня.

bf_109e: (Der_Rattenfaenger)
29 червня 2007 року.



Перекос шторки. Ремонтопридатно, звісно, але я тоді таки вирішив придбати "Київ-19".

А історія цього Зеніта-Е така. Батько купив його десь у 80-му році в Пінську. Він чесно прослужив 11 років, після чого був покладений у сирий підвал, де зберігався у ящику з фотообладнанням до 2004-го року, коли в ході прибирання я його і знайшов.

Фотолабораторія, на жаль, виявилась некомплектною. Ну це так, до слова.

В ході візуального огляду віднайденого апарата проявився недолік старої фототехніки - відсутність індикації наявності касети з плівкою всередині. Відкривши корпус, я застиг із перекошеним обличчям - всередині знаходилася незмотана касета з кольоровою плівкою виробництва неіснуючої уже НДР. Що було на тій плівці - загадка...

Шви між кришкою і корпусом були ущільнені огидною чорною матерчатою ізолентою - бо пропускали світло. Хід затвору був досить тугий, і після двох пробних касет я здав фотоапарат на завод "Арсенал" на ремонт. Мені перебрали механізм (у Зеніта-Е досить по-дебільному влаштована намотка плівки, і вона дряпалась), ліквідували щілини. Коштувало це гривень зо 50.

Дебільна намотка плівки підклала мені свиню. На виїздній літній практиці я був єдиним, хто фотографував не себе улюбленого, як наші дєвки, а природу, людей, сценки, сюжети і т.д. Так от, плівка порвалась в акурат на намоточному барабані. І була успішно засвічена. Епік фейл.
bf_109e: (Вбіновлеспоглядач)
Григорій Чубай - Корида

Моя задихана коридо,
Мій колізейний чорний дню,
Твої дива ридають ридма,
Бо з них злагоджують меню.

Їх на руках навчать ходити
І танцювати на шнурку -
В догоду хтивим ерудитам,
Юрбі цинічній до смаку.
Яка хвилюється у норму:
То драматично позіха,
То грима в стелю бутафорно
Своїм премудрим: "Ха-ха-ха!".

Read more... )


Вперше цей вірш я почув як пісню, виконану Тарасом Чубаєм під гітару на одному з концертів "Не журись". Записана вона була на стареньку аудіокасету, яка успішно канула в Лету. Звідси напрошується питання до моїх любих френдів:

Шановні, ні в кого нема запису цієї пісні???
bf_109e: (Радостнее!!!)
Українська естрада 90-х: "бессмысленная и беспощадная"

Не знаю, чи пам"яє теперішнє покоління, з чого починалася сучасна українська естрада. Словосполучення "Територія А" і "Територія Данс" давно уже забуті, Анджеліка Рудницька світиться лише на рідкісних світських раутах, і мало хто знає, що вона ще й досі щось випускає, а Сніжана Єгорова зрідка з"являється у кліпах свого чоловіка.

Сьогодні заліз на Ютуб у пошуках - і знайшов. Ну що, позгадуємо?

The Вйо, Юрко Юрченко, Степ, ВуЗВ, Аква Віта, Марина Одольська, Ольга Юнакова, Анджеліка Рудницька )


Ну і до чого це все призвело? Зараз для мене найперспективнішим і найоригінальнішим здається проект "Dazzle Dreams". Те, що роблять вони, я щось не пригадую.

Їхнім кліпом ми і завершимо цей естрадний екскурс В-)

Profile

bf_109e: (Default)
bf_109e

July 2017

S M T W T F S
      1
23 4567 8
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 21st, 2017 12:50 am
Powered by Dreamwidth Studios