bf_109e: (Peka-Hughes)
Пам'ятаю, скільки в ході цієї "Русскої вєсни" було чудесних вересків та зойків про Россіюшку, яка прідьот, спасьот і порядок навєдьот, особливо в сфері вищої освіти. Зачєм нам страна, которой нєт, риторично запитували ватнічки, діпломи народних рєспублік Новороссії будут прізнаватца по всєй Россіє, в состав которой ми войдьом.



З того часу ні Новороссія від Абхазії до Придністров'я не склалась, ні Россіюшка чомусь не ввела у своє тугеньке лоно новоутворені республіки - у тому лоні застряг Крим: ні вийняти, ні глибше пропхнути, і навіть в інші отвори ті республіки щось не поміщаються. З "вищою освітою" повний швах - дипломи ніде не признають, дипломи російського зразка (скільки крику про це було ж на початку) не видають, дипломи російських ВНЗ отримати неймовірно складно, і т.д., і т.п.

У квітні я досить детально писав про усіживаніє одним гузном на двох стільцях ДонНАБою: вроді і ДНР, а вроді і Україна, ну достоту як з пенсійною ватою: ми гражданє ДНР, но пусть хунта платіт пєнсії. Ну а сьогодні от у спільноті "Хроніки ДНР" вісточка ще й така з'явилась:

Добрый человек поделился копией свежего "дипломчика" технического университета (до войны ДонНТУ). Примечательны две вещи: нет курицы-мутанта, только герб универа, и нет фамилий-имен ректора и замдекана (зассали?). Зато обложка модная!



Воістину чудні речі творять представники донецького народу. Цей "диплом" нагадує китайську підробку (як, скажімо, аерозольне мастило відомої марки VVD-40), в даному випадку - підробку під диплом справжнього ДонНТУ, що знаходиться за адресою: Україна, м. Красноармійськ, пл. Шибанкова, 2. "Диплом" фальшивого університету, у якого керівники - безіменні, а сам університет не знаходиться ні в якій країні.

Чи знаходиться якраз в країні 404? Хе-хе.
bf_109e: (B-D)
Ех, люблю оцю тему з Керченським мостом. Якби її не було - треба було б її видумати.

bf_109e: (By Errorn8)
Наука по-народнореспубліканськи, або задницею на двох стільцях.

На землю Донбасу вторглися російсько-фашистські війська, які захопили приміщення Академії у м. Макіївці. Викладачі та студенти ДонНАБА, які вирішили залишитись в системі освіти України, змушені були переїхати на територію, підконтрольну українській владі до м. Краматорська. 1 грудня 2014 року, коли Міністерство освіти і науки України видало наказ про переїзд, стало другим днем народження ДонНАБА.

Впрочім, народнореспубліканці якось не погодились із цим, і у них далі існує своя Донбаська національна академія будівництва та архітектури по тій же макіївській адресі. Сайт свій вони перевели на http://donnasa.ru "у зв'язку з блокуванням доменного імені академії у зоні "edu.ua" з 04.02.2015", і "усі інші сайти, такі як donnasa.edu.ua, donnaba.edu.ua, dgasa.dn.ua та ін., не мають відношення до ДонНАБА й інформація, що разміщена на них, не є офіційною інформацією ДонНАБА", ні-ні, не є.

І от в результаті вийшов якийсь такий покруч, на що залюбки перетворюється усе, до чого торкається "русскій мір". Народнореспубліканська ДонНАБА понагенерувала собі внутрішіх народнореспубліканських документів, понаотримувала всяких свідоцтв про народнореспубліканську реєстрацію, але все одно то тут, то там адреса - "86123, Украина, Донецкая область, Макеевка, ул.Державина, 2", то ще щось оце укрофашистське.

От до цього терміну "національна" стільки питань. Перейменувались би уже в "народну", як і їхня республіка, а то від цього "національного" націоналізмом укрофашистським так і бздить.

Найбільше укрофашизму - у Віснику ДонНАБА, який у всіх публікаціях за 2015-й рік вперто має "Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 9643 видано 02 березня 2005 року Державним комітетом телебачення і радіомовлення України", і "Адреса редакцiї і видавця - Україна, 86123, Донецька область, м. Макіївка, вул. Державіна, 2", ну а сам Вісник-то "Постановою Президії ВАК України від 06.11.2014 р. № 1279 журнал внесено до переліку наукових фахових видань із технічних наук та архітектури".

Отака херня, малята. Русскій мір неодмінно приносить з собою два стільці.
bf_109e: (By Errorn8)
Стосовно посадки дев'ятого Фалкона мушу повідомити: постановка такого олівчика на коливну основу вертикально - в принципі дуже непроста задача (sapienti sat), і те що з нею справились в котрий раз - вселяє надії та оптимізм.
bf_109e: (By Errorn8)
Давно не ржав так, як під час прочитання інтерв'ю з Азірівом:

...И вот только вы зашли в воздушное пространство Украины, то тут же попали в зону слежения всепогодных метеостанций, которые обеспечивают посадку и взлет при любых условиях. Это я их построил. Потом вы садитесь на прекрасные новые взлетно-посадочные полосы, их у нас три. Их не было раньше, я их построил. Потом попадаете в современные терминалы, это тоже я их построил. Потом садитесь в такси и едете по прекрасному восьмиполосному шоссе прямо до центра города Киева.

— Тоже построили вы?

— Тоже я.

— Это все, что вы построили?

— Конечно, нет! Затем вы въезжаете на прекрасный проспект Бажана. И через десять минут попадаете на прекрасный мост через реку Днепр. Тоже я построил. Затем выезжаете на целую серию развязок и едете прямо до центра Киева. И все это построил я. А вечером вы сможете пойти на прекрасный Олимпийский стадион, какого нет даже в Москве. Кто же его построил, вы спросите?

------------

А-а-а-а-а, сцуко, якого ж ми визначного строїтєля потєрялі! А-а-а-а, а-а-а-а, а-а-а-а!!!

(Згадую, як будівельну галузь накрила стагнація після плотнєнького приходу регіоналів до влади)

А-а-а-а, а-а-а-а, а-а-а-а!!!

(Згадую, хто затіяв будівництво моста, що прозвали "Кирповським", і хто його будував і як, заморожені об'єкти Метробуду, хронічні проблеми Подільського мостового переходу, зупинку заводів залізобетонних виробів)

А-а-а-а, а-а-а-а, а-а-а-а-а-а-а!!! Мікол Янич, піздєть - не мішки ворочать, шо ж ти дєлаєш, прєкраті!
bf_109e: (>)В-])
Ну що ж, перехилимо чарчину!

bf_109e: (B-D)
Продовжуючи тему, підняту у "Гандонному", поділюсь своїми спогадами.

В ході курсу буровибухової справи вже після вивчення розрахунків вибухосумішей, деталей компоновки зарядів і т.д. ми перейшли до сугубо технічних речей - буріння шпурів, розмітка контурів, способи підриву.

- У меня в практике был курьёзный случай. - Говорив скрипучим голосом викладач, згадуючи події років десь шестидесятих. - Мы пробивались сквозь достаточно твёрдую скальную породу, но из-за обильных осадков выработка была сильно обводнённой. Поэтому для герметизации зарядов необходимо было что-то придумать, и решение нашлось достаточно быстро - аптечные резиновые изделия (гиготіння в аудиторії). На служебной машине я объездил окружающие населённые пункты и скупил в аптеках все доступные запасы напальчников, но их бы не хватило, да и по размеру не под все заряды они подходили, и я выгреб из аптек также и презервативы, благо, стоили они тогда две копейки штука. Но вы понимаете, девочки-аптекарши не понимали, зачем мне это нужно, и за мной в том районе прочно закрепилась слава сексуального извращенца, болеющего ужасными венерическими заболеваниями (регіт в аудиторії). Хорошо, что после завершения проходки я оттуда уехал.

Я не дуже сміявся над цією історією, бо і сам мав подібний досвід роком раніше. Проводячи масштабні роботи по контролю якості дорожньо-будівельних робіт, ми відбирали керни асфальтобетонного, цементобетонного дорожніх покриттів, а також вибурювали ці самі керни із низки старих мостів. Керни - це були такі собі вибурені з певного масиву циліндри, які необхідно було доставити до лабораторії із тією ж вологістю, яка була у них на момент відбору.

На мене, очевидно, як на наймолодшого в колективі, поклали почесну задачу закупити для цього дешевих презервативів. Я ходив по аптеках і скуповував ці індійські, малазійські та китайські протизаплідні гумки, страшно шаріючись під осоловілими поглядами фармацевток, шокованими реченнями типу "Дайте будь ласка сотню штук ось цих індійських презервативів".

Мій подальший бойовий шлях по дорогах і мостах був всіяний акуратними круглими дірками, пробуреними у асфальтах, а навколо дірок вітер шарудів порожніми упаковками з-під кондомів. Зате презервативи з того часу купувати я не соромлюся.
bf_109e: (Peka-Hughes)
Спочатку мірниє стороннікі фєдєралізациї такі "ко-ко-ко, мости являются хулой на Святого Владіміра, фашизм нє пройдьот!", і побільше вибухівки на ледве дихаючий збірний залізобетон - шмяк, і прогонову будову так красіво - хуяк! Це ж такий символізм, це реальне сопротівлєніє хунті і здравому смислу, це можна зазняти на відєо і залити на ютубчик, щоби всі бачили, що новоросські новоросси не ликом шиті, це серйозні рєбята.



І вроді би всі задоволені. Диванний антимайдан вправляється в остротах - то "укропское свиное шкварье беснуется,ни кто не хочет жить в их свинячьей ублюдочной стране полной мразей и дегенератов" напишуть, то "У хохлов так весело бомбит", то "поскачите пидоры биндеровские теперь-то вы без домбаса с голоду подохнете" видадуть, а то "У России самые лучшие инженеры в мире, они все востановлят когда нас примут в состав РФ". Але ідуть місяці, підступні бандерівці-скакуни без газу не замерзли, без домбасу з голоду не вмерли, Росія все не спішить розкривати свої гостинні обійми для об'єднаних народних республік Новороссії, а мости, виявляється, були не просто так збудовані, не для військ хунти нелегітимної, а для комунікації та логістики. Поступово приходить якесь таке слабке розуміння, що мости взагалі-то і самому бурятонаціональному новороссійському народу потрібні.



Але не скудіє земля новороссійська талантами, і озброєні сокирами, цвяхами, молотками і смєкалочкою понтонери молодих народних республік зводять титанічні конструкції на нагельних з"єднаннях, ажурними прогоновими будовами яких могли б пишатись і Журавський, і Стрєлєцький, і Передерій.









Можуть зауважити, що споруджений міст не відповідає вимогам ні ДБН В.2.3-14:2006 "Мости та труби. Правила проектування", ні ДБН В.2.3-22:2009 "Мости та труби. Основні вимоги проектування". Але це закиди фашистів і підарасів, оскільки, по-перше, Народні Республіки Новоросії проголосили незалежність, і якісь там писульки на австро-вернадському лінгвоконструкті під назвою "мова" годяться тільки для того, щоби підтирати новоросійські зади, а по-друге, хитромудрі жиди понасували туди якихось карлючок на івриті, таблиць і загадкових малюнків, шо не можна взяти той сраний ДБН, вибрати картінку і построїти, як нарісовано. Ну а що стосується відповідностям російським "Строительньім нормам и правилам", то і тут все просто: поки що народні республіки не прийняті в склад РФ, тому дія тамошніх нормативних документів на Новороссію не поширюється.

А спорудивши такого естетичного, раціонального моста, не гріх його і освятити, адже це додасть йому жорсткості, стійкості, міцності і забезпечить довговічність дерев"яних конструкцій. А там, дивись, цей унікальний досвід використають при будівництві довгожданого моста через Керченську протоку.

bf_109e: (Peka-Hughes)
Стосовно "пізанської вежі" мені тут пишуть з проханнями прокоментувати.



Проблема не в тому, що знову наступили на граблі - досвіду НЕВДАЛОГО спрямованого вибухоруйнування будівель по одній Москві хоч жопою жуй, правда, там валили панельки, а тут-то монолітно-каркасний. І навіть не в тому, що з початку нульових як Білорусь, так і Україна ОБСКАКАЛИ Російську Федерацію в будівельній галузі збільшенням класів навантажень, гармонізацією норм із Єврокодами та жорсткішими вимогами до будівельних матеріалів - а це ж обов"язково треба було врахувати.

Проблема в тому, що ІНСТРУКЦІЯ довлєє над ЗДОРОВИМ ГЛУЗДОМ. Що найвеселіше, і про це пише Юрій наш/не наш Мухін, якраз критикуючи Росію всіх часів.

"И эти люди собирались взять за 5 часов Киев".
bf_109e: (B-])
Хоча кількість голосів у голосуванні і не дотягнула до бажаних ста, історію я все одно вам розкажу. Це буде цілий мікс із життєвих, інженерних байок - я це все сховаю під спойлери, та власне самої історії про Леніна з секретом.




Два чи три роки тому я кілька місяців підряд виконував роботи у Вінницькій області. Кожні два тижні ми повертались до Києва, де звітувались про виконані роботи, виписували нові путівки, один-два дні відпочивали і знову їхали на Вінничину.

Вінничина славиться, зокрема, своїми гранітними кар'єрами і санаторіями, найкрупніші з яких розташовані в місті Хмільник. З лікувальною метою там застосовують радіоактивний газ радон, який у помірних кількостях є дуже корисним для опорно-рухового апарата. Відпочивальники приймають ванни з водою, збагаченою радоном, їх загортають у лікувальну багнюку, прописують інгаляції радоном і т.д.

Радон є важчим за повітря і накопичується поблизу підлоги. Як мені розповідав один лікар з Хмільника, статистика по онкології у нас штучно занижується, і по Вінничині зокрема: останнім часом почала зростати статистика онкозахворювань дихальних шляхів. Він пов'язує це з тим, що люди по селах почали ставити собі склопакети, які герметизують хати, ліквідовуючи ту мікровентиляцію, що забезпечувалась старими дерев'яними вікнами, в результаті у хатах накопичується більше радону, який і… Ну ви пойняли.

Там же я почув оригінальну гіпотезу про Адольфа Алоїзовича. Суть її полягає в тому, що його бункер "Вервольф" під Вінницею був зведений із монолітного залізобетону, наповнювачем в якому служив якраз вінницький граніт – сам по собі радіоактивний, він стає ще більш активним внаслідок механічної обробки. "Може це навіть було і спеціально зроблено", говорив мені співрозмовник, "чомусь же при будівництві бункера Гіммлера на Житомирщині за наповнювач туди додавали не граніт, а річкову гальку!".

Крім того, у підземних приміщеннях бункера накопичувався якраз той природній радон. Радіація радону та граніту вразила Гітлера, і до кінця свого життя той страждав від легкої форми променевої хвороби, що відбилось на його адекватності та керівництві Рейхом. Не знаю, наскільки ця версія правдива, але вона є дуже цікавою, погодьтесь.


Наостанок зроблю ремарку про наповнювачі для бетону: в першій половині ХХ століття що річкова галька, що дроблені кам"яні наповнювачі на практиці застосування конкурували між собою: дроблені наповнювачі мають кращу адгезію до бетонної суміші, але за рахунок форми виступають концентраторами напружень, річкова галька же є гладкою і округлою, з нижчими адгезивними властивостями, але забезпечує більш рівномірний розподіл напружень у товщі бетонного масиву. Зрештою, переміг таки щебінь – його легше добувати в промислових масштабах, але аналог гальки у нас все одно є – у керамзитобетоні, правда, цей керамзит в бетон вкидають заради зменшення ваги суміші та, відповідно, готових виробів, і він не здатний сприймати такі високі навантаження, як бетон на гранітному щебені.

Значні поклади граніту відбились ще на одній характерній рисі Вінничини: гранітній бруківці. Кількість доріг місцевого значення, мощених гранітною бруківкою, просто вражає; при цьому це не гладка акуратна бруківочка, якою славиться Львів, а рвані каменюки з нерівною поверхнею. Кожному, хто скаржиться на львівські бруковані вулиці, я пропоную поїздити деньок у старому роздовбаному "Соболі" по вінницьких дорогах, а тоді уже на щось скаржитись.

Ще у 2008-му році я познайомився з сільським головою одного села Бершадського району Вінницької області. З того часу ми часто відмічали у нього відрядження по області та зупинялись на нічліг – він залюбки пускав нас у кімнату відпочинку сільської ради, що суттєво економило нам кошти на готель. От і тоді, два чи три роки тому, ми зупинялись у нього, і коли вся бригада ішла кимарити, ми з ним киряли пиво чи горіляку в його кабінеті, ведучи розмови про те та про се.

І ось в ході одних таких нічних посиденьок у нас зайшла розмова про Совєцький Союз, культ лічності та інші ніштяки. Голова підвівся, сказав мені йти за ним і попрямував на невеликий склад у приміщенні сільради. Старі меблі, якісь засохлі вазони та відкидні крісла з актового залу були трохи розбавлені артефактами радянської доби – якісь стенди типу "Отлічнікі ударного социалістічєского труда", фанерні транспаранти з стандартними гаслами припадали там пилюкою. Включивши пару лампочок, голова підвів мене до одного кутка і здійняв стару жовту штору із гіпсового бюста Леніна, встановленого на дерев'яній тумбі із червоного лакованого дерева.

Ну і, власне, про Леніна з секретом )
bf_109e: (Peka-Hughes)
У селі Чаква Володимирецького району, що на Рівненщині, військовослужбовці дорожньо-мостового підрозділу Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України навели міст через річку Горинь, тим самим допомогли місцевому населенню безперешкодно потрапляти з одного берега на інший.




Read more... )
bf_109e: (B-])


+3 фото )

Ну і цеє. "В безсилій злобі російські найманці..."

bf_109e: (B-))


Здавалось би, до чого тут моя давня любов до важкого металу?





Шах і мат, каратєлі! )
bf_109e: (B-])
Наші за роботою.



Як нещодавно мені один антифашіст писав - "весь металлолом в Киеве, что-ль собрали?".




Підірвали, скоріш за все, дещо цікаве. Арочним монолітом бавились у кінці 40-х - на початку 50-х років, використовуючи німецьку інвентарну опалубку, вивезену з Німеччини по репараціях. Зустрічав також такі прогонові будови, зведені в індивідуальній дощатій опалубці (така прогонова будова, здається, і на фото). Якість була нє ахті - до свого розпаду в СРСР не змогли забезпечити належне виготовлення що збірних з/б елементів, що монолітних з/б конструкцій, підкачувало усе: технологія, проектування, армування і навіть вхідний контроль матеріалів. Але це зовсім інша історія.

Знищуючи об"єкти інфраструктури, ця рашиствуюча наволоч (учорашні "мірниє сторонніки фєдєралізациї", ага) яскраво демонструє поведінку окупанта. Колись у відносно стислі терміни ми вже пережили дві хвилі такої "тактики" - при відступі радянських військ та при відступі німецьких.

Проте це ні не стане на заваді нашим хлопцям, ні не стане якимсь відчутним ударом. Переслідуючи свої окупантські цілі, ці "ополчєнци" підриваннями мостів, обстрілами будинків, диверсіями на лініях зв"язку та електропередач тощо закладають умови для майбутного росту української економіки та розвитку низки різних галузей, в першу чергу будівельної індустрії - це все чекає нас уже найближчим часом, в акурат після конвертації "сепаратистів" в "груз". Окремо взяте відновлення мостів в умовах ринкової економіки - це комплекс руху грошей між учасниками ринку та звичайними людьми: інженерні вишукування (гроші вишукувальникам) + проектування (гроші проектувальникам) + виготовлення конструкцій (гроші заводам будконструкцій та зарплати працівникам) + замовлення будматеріалів (гроші цементним, сталепрокатним заводам, зарплати робітникам) + транспортування (гроші перевізникам, частина осідатиме в придорожній інфраструктурі - кафешках, готелях, заправках) + будівництво (зарплати людям)... Уже зараз звільнений Слов"янськ поволі стає центром такої діяльності.

А нам слід просто виконувати свою роботу належним чином. І робити це старанно, виводячи її на якісно новий рівень кожен день. Разом ми переможемо.

Слава Україні!
bf_109e: (Bf-109e)
Арифметика спрощена, але вбивча. Якщо 200 чоловікам, які приїхали тільки з Полтавщини у перші дні, платять по 500 гривень, то це виходить сто тисяч на день! За декаду політичної "екскурсії" Києвом на них витрачено мільйон гривень!!! Це не беручи до уваги оплату за хостели.

А якщо вірити даним, які оприлюднила 3 грудня опозиція, про те, що в столицю з 2 грудня нагнали дві тисячі "тітушок", а ці цифри, судячи з кількості "молодиків характерної зовнішності", котрі вештаються центром,були близькі до істини, то минулого тижня якийсь таємничий "доброчинець" від влади витрачав тільки на гонорар найманцям мільйон гривень на день!

За тиждень, відповідно, витрачено 20 мільйонів.


Олена Зварич на УП




Мені якраз на днях один чоловічок називав трішки іншу цифру. Утримання в Києві одного прорегіонального мітингаря-некиянина впродовж трьох днів коштує тисячу гривень. Сюди входить оплата їм "на руки" та якесь елементарне харчування (яке, щоправда, отримують не всі). Я ще тоді задумався - двісті людей за три дні обійдуться у 200 000 гривень нуль копійок.

Ця цифра - двісті тищь - є вельми цікавою і близькою мені. Річ у тім, що кожного року у нас в країні у різних відомствах відбуваються різноманітні тендери на проведення фундаментальних, прикладних та інших досліджень. На їх проведення видаються гроші із держбюджету. І от фінансування науково-дослідних робіт в області будівництва, що тривають 2 - 2,5 роки, як раз полягає в межах 200 - 300 тисяч гривень. Частіше це сума близько нижнього порогу, наприклад, у 215k, хто зміг собі видерти більше 250k - молодець.

Заніматєльная арихметика )

Profile

bf_109e: (Default)
bf_109e

July 2017

S M T W T F S
      1
23 4567 8
9101112131415
1617181920 21 22
23242526272829
3031     

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Sep. 20th, 2017 02:41 pm
Powered by Dreamwidth Studios