bf_109e | /Карпатські

Так ось. Ідете ви собі по селу, співаєте пісню про те, що темна нічка гори вкрила і полонину всю сповила. І раптом вашим очам відкривається чудова картина котячої кавалєрки!

При цьому найменше очікуєш, що коли дістанеш фотоапарат і почнеш фотографувати котеків, за твоєю спиною матеріалізуються двоє італійців, що також дивитимуться на котів і шварготітимуть по-своєму - "Іль гато! Пронто-тутто-комільярдо-ель-гато!".

Італійців я, конєшно, не фотографував. Ну кому потрібні ті італійці? Шо їх в Карпатах, мало? Котики - інша річ. Ці котики, які до цього приділяли тиху, мовчазну, але наполегливу увагу задрипаній і втомленій киці, що засіла в годівничці, перед об"єктивом почали вдавати, ніби нічого вони тут не роблять, та й узагалі, йшов би ти звідси по своїх справах, голубе, бо щось ти опинився не в тому місці і не в той час...

Ситуація збоку, мабуть, виглядала комічно. Особливо те, як я тихцем підкрадався до них, щоби зробити кращі фотографії. Дуже шкода кицю - вона виглядає так, начебто у ній сконцентрувалась світова втома.

На відміну від неї, котики виглядали цілком доглянутими. Але ж і красені! Бойові, вгодовані, впевнені в собі і сповнені поважної сердитості на непроханих папарацці.

Ну хіба не НЯ???

НЯ ж!

Бідна істота. В кінці-кінців коти були киш-кишнуті, і кинулися тікать. Втекли недалеко: киця залізла на дерево, а її кавалєри намагались не загубити її і перебували неподалік.