Erwin Dietrich Rattenfänger

Якось не особливо до жежіння, чи то пак до дрімання, було мені останнім часом. Може виправлюся, може ні -- хз.

Основною платформою спілкування останніми роками у мене таки став Телеґрам. Безперечно, це дуже зручно, там друзі, спілкування в режимі реального часу, весело, цікаво, пиляєш свої стікери, ведеш канал, на якому півтори тисячі підписників -- йой, де б мені снилися такі цифри у жеже.

Втім, чогось та й бракує. В першу чергу є певна специфіка Тєлєґі, яка ніколи не замінить повноцінну днявочку.

Крім того, я справді сумую за тими бородатими часами, коли соцмережі у нас були текстовими, і щоб там сидіти, треба було вміти докупи пару слів зв'язати, а ще вміти вставляти картинку в коментар. Нинішні соціалочки розбещують людей та сприяють деградації -- треба вміти лиш пальчиком на смартфоні вгору-вниз водити, і може лайк часом поставити та стікера вліпити.

А в спогадах згадуються славні срачі, коли треди тягнулися ген за обрій неозорими текстовими масивами. Срачі на історичні теми. Травля ісконників, які вже тоді щиро ненавиділи все українське, а ми наївно сприймали це з гумором. Старі добрі часи, які ніколи не повернуться.

Це був звичайний осінній день 40-го. Лондончани звично спішили на роботу, оминаючи завали будівель, то тут, то там на пожежу спішили вогнеборці, а в небі безкарно літали літаки з хрестами та свастиками, покидуючи бомбочки та пострілюючи кульками.

Тривала опереточна войнушка.

— Сер Вінстон, коли ми нарешті вступимо у війну? — Спитав лорд Галіфакс у Черчілля, стоячи біля вікна Букінгемського палацу, у якому не залишилося жодної цілої шибки.

— Не раніше, ніж Німеччина нападе на Радянський Союз, а той за чотири роки розгромить основні сили нацистів. А до того часу жоден літак не повинен підніматися в повітря, жодна гармата не повинна вистрелити, жодна торпеда не повинна бути випущена у ворожий корабель. Ми вступимо у війну тільки на порозі перемоги.

— О так. — Задоволено усміхнувся Галіфакс. — Ми гірше лайна.

Юрій Мухін, "Обісрані союзнички" — М.: "Яуза", 2019, 372 с., іл.

Довго мовчав з приводу політичних перипетій, та все ж трохи висловлюся.

В одній суперечці десь на інтернетних просторах написав, що зазвичай критикувати керівників легко тим людям, яким не довелося нічим соціальним управляти. Скажімо, ОСББ — об'єднанням співвласників багатоквартирних будинків.

Уявіть ситуацію, що ви живете у невеликій п'ятиповерховій хрущівці на три під'їзди, і заради енергозбереження варто замінити вікна у під'їзді.

Якщо ви все ще клієнти ЖЕКу, то можна затіяти збір коштів, але люди почнуть нудіти про те, що це обов'язок ЖЕКу, вони платять, це дорого, і вся хуйня.

Втім, такі арґументи не будуть валідними, якщо у вас ОСББ. Бо у вас є голова, у вас є збори, у вас є прозорість, оце все. І тут починається найцікавіше. Зібрати гроші із жителів під'їзду на заміну вікон буде вельми важко, якщо не неможливо.

Із ростом кількості квартир і, відповідно, людей у цій маленькій соціальній общині — ситуація усугубляється.

Скажімо, у моєму 20-поверховому будинку є сміттєпровід, але ще при його здачі в експлуатацію на зборах мешканців було прийняте рішення сміттєпровід в експлуатацію не вводити. Бо сміттєпровід — це таргани, сморід, проблеми з його очисткою... Краще вже кульочок зі сміттям викинути по дорозі на роботу у смітник.

Логічно? Цілком. Втім, мешканець четвертого поверху, який купив квартиру і вселився півроку потому, так не думав. Він викидав кульки зі сміттям зі свого балкона униз, на припід'їздну клумбу. Вичислили його по чеках у смітті, і прийшли давати піздюлєй. "Ну а чо я, а чо я то", сцикливо говорив він, "а чьо я маю носити сміття до смітника, як в будинку є сміттєпровід, але він заварений? Ви сміттєпровід розваріть, і я сміття туди буду викидати".

Вопшим, після цілющих піздюлєй і він навчився виносити сміття куди слід.

Тому спробуйте поуправляти невеликими колективами, зібраними із рандомних людей, не спаяних колективними обов'язками, як на роботі. Отримаєте багато цікавих вражень.

( Ну і ще трохи із життя ОСББ розкажу, раз згадалося. )

А так-то не забувайте підписуватися на мій канал в Телеґрамі, де постю я всяку фігню набагато частіше.

На даний момент в Телеґрамі можна використовувати вже чотири стікерпаки, мною створені, і можна сказати, що вони користуються певною популярністю. Олсо, хто ще не підписаний на мій ТҐ-канал - підписуйтесь, на даний момент https://t.me/bf_109e є моїм основним комунікаційним засобом.

🇺🇦bf-109e stickerpack
https://t.me/addstickers/bf_109e

Мій перший стікерпак, базований на перекладах.
Всього використано: 55437
Всього встановлено: 6471
Всього видалено: 754

---------------------------------------------------------------------

Gothic lolita stickerpack by 🇺🇦bf-109e
https://t.me/addstickers/gothlolipack

Стікерпак із готичними лолітами
Всього використано: 981
Всього встановлено: 140
Всього видалено: 16

---------------------------------------------------------------------

Shidare Hotaru NSFW stickerpack by 🇺🇦bf-109e
https://t.me/addstickers/Shidare_Hotaru_NSFW

Стікерпак із сластолюбною грудастою ґотік-лольною яндере
Всього використано: 401
Всього встановлено: 78
Всього видалено: 10

---------------------------------------------------------------------

Lucoa (Quetzalcoatl) NSFW stickerpack
https://t.me/addstickers/Lucoa_NSFW

Стікерпак із фігуристою драконицею
Всього використано: 176
Всього встановлено: 58
Всього видалено: 5

В сучасній міській архітектури України домінують два підходи.

Підхід перший: їбанути (залізобетонно/металево)-каркасну свічку (при цьому її поверховість може бути навіть в 4-5 поверхів!!!) із незручним та нелогічним внутрішнім плануванням житлових приміщень, потворним у плані загальним коридором. При цьому якщо ранні проекти - нульових років - ще були достатньо симпатичними у своїх пропорціях, то за півтора десятиліття проекти виродились у жахливу срань.

Підхід другий: їбанути щось у стилі хрущовського ізлішєствоборчєского мінімалізму, але ПОВНІСТЮ ЗІ БЛИСКУЧИМИ (скляними/металевими) СТІНАМИ. Варіант для ніщєбродів: обшити профнастилом. Ні, серйозно, взяти будинок райкому/обкому партії за зразком 60-х років, а тоді обшити його профнастилом - бац, виходить театр на Андріївському узвозі.

Чого вчать архітекторів? Чого вчаться архітектори? Незрозуміло.

Але навіть жахливі кітчеві будинки "під старовину" (за дрібносерійними проектами, що весело), якими у Києві забудували урочища Гончарі та Кожум'яки, є більш естетично привабливими, ніж ця сучасна архітектура.

( . )

 

Об'єми будівельних робіт по країні - як житла, так і інфраструктурних об'єктів - вражають.

А я нагадаю, що клан [15DRM] живе собі, і цілком успішно.

Не встиг 28 квітня цього року вийти новий альбом "Гарпії" - "Аніма" - як його можна уже невозбранно стягнути із метал-трекера.

 

І він охуєнний.