![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
bf_109eЯкось не особливо до жежіння, чи то пак до дрімання, було мені останнім часом. Може виправлюся, може ні -- хз.
Основною платформою спілкування останніми роками у мене таки став Телеґрам. Безперечно, це дуже зручно, там друзі, спілкування в режимі реального часу, весело, цікаво, пиляєш свої стікери, ведеш канал, на якому півтори тисячі підписників -- йой, де б мені снилися такі цифри у жеже.
Втім, чогось та й бракує. В першу чергу є певна специфіка Тєлєґі, яка ніколи не замінить повноцінну днявочку.
Крім того, я справді сумую за тими бородатими часами, коли соцмережі у нас були текстовими, і щоб там сидіти, треба було вміти докупи пару слів зв'язати, а ще вміти вставляти картинку в коментар. Нинішні соціалочки розбещують людей та сприяють деградації -- треба вміти лиш пальчиком на смартфоні вгору-вниз водити, і може лайк часом поставити та стікера вліпити.
А в спогадах згадуються славні срачі, коли треди тягнулися ген за обрій неозорими текстовими масивами. Срачі на історичні теми. Травля ісконників, які вже тоді щиро ненавиділи все українське, а ми наївно сприймали це з гумором. Старі добрі часи, які ніколи не повернуться.
Основною платформою спілкування останніми роками у мене таки став Телеґрам. Безперечно, це дуже зручно, там друзі, спілкування в режимі реального часу, весело, цікаво, пиляєш свої стікери, ведеш канал, на якому півтори тисячі підписників -- йой, де б мені снилися такі цифри у жеже.
Втім, чогось та й бракує. В першу чергу є певна специфіка Тєлєґі, яка ніколи не замінить повноцінну днявочку.
Крім того, я справді сумую за тими бородатими часами, коли соцмережі у нас були текстовими, і щоб там сидіти, треба було вміти докупи пару слів зв'язати, а ще вміти вставляти картинку в коментар. Нинішні соціалочки розбещують людей та сприяють деградації -- треба вміти лиш пальчиком на смартфоні вгору-вниз водити, і може лайк часом поставити та стікера вліпити.
А в спогадах згадуються славні срачі, коли треди тягнулися ген за обрій неозорими текстовими масивами. Срачі на історичні теми. Травля ісконників, які вже тоді щиро ненавиділи все українське, а ми наївно сприймали це з гумором. Старі добрі часи, які ніколи не повернуться.
