/Байка_№9: Упор в склепіння
Jul. 31st, 2012 11:36 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
bf_109eОтже, як ви уже зрозуміли з попередніх байок, посилення фундаментів споруд палями, що вдавлюються, є відомим і переважно ефективним способом. Повторю, що він особливо актуальний для міст, центральна частина яких побудована на заторфованих територіях, в колишніх поймах річок, на берегах висохлих озер.
Характерним прикладом такого міста є Львів, історичний центр якого зведений на берегах річки Полтва, що зараз загнана у підземні колектори. Багато старовинних кам"яниць побудовані на пальових фундаментах - у грунт занурювали дубові палі. Центр знаходиться у низині, а про вологість Львова ходить чимало жартів ("Львівська область - сечовий міхур України", кажуть синоптики); постійне зволоження грунту є необхідною умовою для збереження кам"яниць - у воді дуб набирає міцності, без води - починає гнити.
Власне, у Львові проводились всякі експерименти з осушення грунтів пойменної частини Полтви, і це закінчувалось плачевно - починали нерівномірно осідати історичні будівлі, наприклад, Палац Потоцьких (подейкують, що у цьому випадку грунти осушували для початку будівництваЛьвівського метрополітену підземного трамваю).
Спеціалісти з провідного технічного ВУЗу міста - Львівської Політехніки - розробили достатньо хитрих і надійних способів посилення фундаментів. На початку 2000-х років палями було посилено, наприклад, будинки в проїзді Крива Липа, 9, по вул. Наливайка, 6, Рудницького, 22. Проте ці роботи вели хороші спеціалісти.
А от в славних 90-х один хруньо взявся за посилення фундаментів одного будинку кінця ХІХ століття. Хруньо цей був доктором технічних наук, професором, людиною з купою дипломів, регалій, випустив в світ кількох катеенів - тобто розуму йому наче було не позичати.
Якщо ви бували у підвалах старих будинків, то маєте знати, як виглядає там стеля - це арочні склепіння, муровані з цегли; п"яти арок у прольотах зазвичай опираються на сталеві таври чи смуги.
Саме такий підвал був у тому будиночку, що на момент підсилення являв коробку без перекриттів (історичні дерев"яні були демонтовані). Наш вчений хруньо не захотів монолітити велику опорну плиту для передачі реактивних зусиль від задавлювальної установки, і прийняв геніальне рішення: вперти домкрат у стелю.
Навіть не-інженери повинні розуміти, як працює арка, тим більш мурована. На вертикальне навантаження, спрямоване вниз, вона працює прекрасно - у замку арки маємо нульові зусилля, все передається у п"яти арки.
Але уявіть, що буде, якщо ми прикладемо силу, спрямовану вгору, до замка арки? От-от.
Отже, установку вперли у арочне склепіння і залишили на ніч (задавлювання ведеться з невеликою швидкістю). Близько п"ятої ранку четвертина будівлі обвалилась, поховавши під собою задавлювальну установку.
Обійшлось без жертв, тому прокуратура сильно справу не розкручувала. Хруньо виявився мудрим: ніде у проектній документації не було його підписів (!), а вказівка по упору установки в склепіння взагалі не була задокументована. Будинок пізніше був відновлений, фундамент таки був підсилений - тіки вже іншими спеціалістами.
А наш герой і далі на волі, вчить студентів, публікує наукові статті, їздить на конференції і насолоджується життям.
Характерним прикладом такого міста є Львів, історичний центр якого зведений на берегах річки Полтва, що зараз загнана у підземні колектори. Багато старовинних кам"яниць побудовані на пальових фундаментах - у грунт занурювали дубові палі. Центр знаходиться у низині, а про вологість Львова ходить чимало жартів ("Львівська область - сечовий міхур України", кажуть синоптики); постійне зволоження грунту є необхідною умовою для збереження кам"яниць - у воді дуб набирає міцності, без води - починає гнити.
Власне, у Львові проводились всякі експерименти з осушення грунтів пойменної частини Полтви, і це закінчувалось плачевно - починали нерівномірно осідати історичні будівлі, наприклад, Палац Потоцьких (подейкують, що у цьому випадку грунти осушували для початку будівництва
Спеціалісти з провідного технічного ВУЗу міста - Львівської Політехніки - розробили достатньо хитрих і надійних способів посилення фундаментів. На початку 2000-х років палями було посилено, наприклад, будинки в проїзді Крива Липа, 9, по вул. Наливайка, 6, Рудницького, 22. Проте ці роботи вели хороші спеціалісти.
А от в славних 90-х один хруньо взявся за посилення фундаментів одного будинку кінця ХІХ століття. Хруньо цей був доктором технічних наук, професором, людиною з купою дипломів, регалій, випустив в світ кількох катеенів - тобто розуму йому наче було не позичати.
Якщо ви бували у підвалах старих будинків, то маєте знати, як виглядає там стеля - це арочні склепіння, муровані з цегли; п"яти арок у прольотах зазвичай опираються на сталеві таври чи смуги.
Саме такий підвал був у тому будиночку, що на момент підсилення являв коробку без перекриттів (історичні дерев"яні були демонтовані). Наш вчений хруньо не захотів монолітити велику опорну плиту для передачі реактивних зусиль від задавлювальної установки, і прийняв геніальне рішення: вперти домкрат у стелю.
Навіть не-інженери повинні розуміти, як працює арка, тим більш мурована. На вертикальне навантаження, спрямоване вниз, вона працює прекрасно - у замку арки маємо нульові зусилля, все передається у п"яти арки.
Але уявіть, що буде, якщо ми прикладемо силу, спрямовану вгору, до замка арки? От-от.
Отже, установку вперли у арочне склепіння і залишили на ніч (задавлювання ведеться з невеликою швидкістю). Близько п"ятої ранку четвертина будівлі обвалилась, поховавши під собою задавлювальну установку.
Обійшлось без жертв, тому прокуратура сильно справу не розкручувала. Хруньо виявився мудрим: ніде у проектній документації не було його підписів (!), а вказівка по упору установки в склепіння взагалі не була задокументована. Будинок пізніше був відновлений, фундамент таки був підсилений - тіки вже іншими спеціалістами.
А наш герой і далі на волі, вчить студентів, публікує наукові статті, їздить на конференції і насолоджується життям.
