/Хуйдачик_екстендед_вершн
Dec. 23rd, 2012 08:27 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
bf_109eТак, окей. Шо там у нас?
Компанія Hyundai принесла вибачення за заподіяні українським пасажирам незручності при користуванні швидкісними електропоїздами і розпочала роботи з ліквідації несправностей.
Це, конєшно, охуєть. Корейчики отримали полігон для випробувань розміром з добрячу країну. Та шоб вас КімЧенИн ракетами в сраку єбав. І цей же "Хюндай Ротем" виготовляє танки, до речі. Не купуйте у них танки, вони, мабуть, до зими не пристосовані.
Вибачення не подіяли: львівський Hyundai зламався
О-о-о, оце вже майже по темі. Тарасу Добку пламєнний прівєт.
Потяг «Хюндай», який слідував за маршрутом Київ–Львів і який зламався через годину після того, як виїхав 20 грудня зі столиці, запізнився на чотири години, прибувши до Львова близько четвертої ранку.
На ЗіКу уже більш-менш написано, щоправда на відео мужчина трохи фігню поре. А тепер я вам розповім, що сталось, опираючись на власні нотатки. До подібного розвитку подій я готувався, взявши з собою їжу, коньяк, вдягнувши термобілизну і додаткові підштанники, теплі шкарпетки і хорошу зимову куртку з капюшоном.
О 18:20 поїзд повинен був відправитись з Києва, прибувши до Львова в 23:30, ЯМНЗП. Проте цього не сталось: він з самого початку запізнився. На вокзал.
18:30. Поїзд нарешті подали. Люди змерзли настільки, що тупо повалили у вагони, навіть не показуючи квитків стюардесам (в Хюндаях наче нема провідників і провідниць, є стюарди і стюардеси - навіть не у синій формі залізниці, а у малинових костюмах), а говорили їм номер свого місця. Бугога.
18:40. Ми відбули з вокзалу. У поїзді було світло, тепло і затишно. Проте я куртки з себе не знімав - про всяк випадок.
19:06. Шваркнуло. По правому борту зафонтанував іскрами феєрверк, щось загупало по стелі вагонів і поїзд став знижувати швидкість. Нарешті ми зупинились. Першим ділом я подумав про обрив контактної мережі. Стюардеси почали гасати то в хвіст, то в голову поїзда - виглядало це інтєрєсно. Машиністи з ліхтарями обходили поїзд.
19:45. Машиніст по гучному зв"язку оголосив, що з метою економії заряду акумуляторів він вимикає світло. І вимкнув. Опалення вимкнулось ще раніше, одразу після катаклізму. Люди пішли пити чай (шість гривень), я дістав флягу "Мартелю" і почав потихеньку її пригублювати.
Стюардеси оголосили, що у поїзді є двадцять чотири пледи, які видадуть дітям і вагітним. ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ пледи на весь поїзд.
Десь через півгодини під"їхали ремонтники. Дістали дерев"яну драбину і полізли на дах. Я пішов у голову поїзда і вийшов надвір. Там уже стояло кілька людей і курили, киряючи коньяк. Машиніст приніс і кинув в тамбур пантограф - весь пожмяканий, погнутий і якийсь наче перепалений.
21:02. Поїхали. Зі світлом, але без опалення. Стюардеси пояснювали, що це через те, що ми їдемо з одним працюючим пантографом. Потихеньку стало холоднішати, та ще й поступання холодного повітря додавали люди, що постійно сновигали по вагонах, відкриваючи двері в тамбури.
21:53. Внєзапно погасло світло і поїзд знов зупинився. Ніяких пояснень не було. Машиністи почали ходити по тамбурах, залізали у щитки і щось клацали рубильничками - напевно, наугад, бо ні один рубильник не підписаний по-людськи: ні тобі "світло", ні тобі "light", тільки написи типу 14BCG32A. Поспостерігавши за ними, я прийшов до висновку, що десь сталося коротке замикання, і вони намагаються знайти, де ж коротить.
22:21. Світло з"явилось і пропало. Машиністи почали ходити до щитків з аркушем паперу, на якому повиписували оті коди. А люди тим часом жили своїм життям. Усі унітази були повні по вінця сечі в перемішку з туалетним папером - без світла хвальона пневматика не працювала, а сцяти-то від морозу хочеться люто. Наплювавши на закони і заборони, курили прямо в просторих корейських тамбурах. Киряли чай, коньяк, віскі і навіть пиво (!!!).
Найвеселіше в цьому всьому цирку було одному дядьку у формі і фуражці, який час від часу ходив по вагонах то до бару, то на перекур. До нього постійно звертались з проханням пояснити, що сталось, на що він уже досить підзайобано відповідав: "Я льотчик! Я льотчик, блін! Я на МіГу літаю!", і тикав пальцем на свої нашивки Збройних Сил.
23:02. З"явилось світло, проте ми так далі і стояли.
23:20. Одна стюардеска і начальниця поїзду - дєвочка років 25-ти - почали ходити по вагонах і розказувати, що ми стоїмо за 30 км до Коростеня і скоро уже поїдемо.
Люди, яких усе це вже дістало, вимагали у них якихось дій, конкретики і телефонів керівництва. Основний посил був такий: ми тут, блядь, стоїмо уже скільки, а мали би до Львова під"їжджати, ваше начальство знає? Що ви будете робити? Не легше подати інший поїзд, а ви єбіться зі своїм пакращєнням посеред лісу самі? Чому телефони керівництва не відповідають?
При цьому ця "начальниця" показувала відмінні професійні і ділові якості. Замість чітких і зрозумілих відповідей була якась волинка "я розумію вас, але зрозумійте і мене". Ну от шо, блядь, значить "зрозумійте мене"? Ти при виконанні службових обов"язків чи хто? І хтось же взяв таку на роботу. Піздєц.
23:29. Нарешті ми поїхали. Нав оголосили, що в Коростені буде зупинка, і бажаючі зможуть вийти з поїзда і пиздувати на всі чотири сторони. Бездоганний сервіс від Укрзалізниці!
Оскільки перспектива опинитись опівночі у незнайомому місті за сто з гаком кеме від Києва з сотнею гривень мене не тішила, я там не сходив. З десяток людей поїзд таки залишили - повикликали собі таксі і поїхали додому.
23:50. Машиністи виключили світло у вагонах. Від вікна, біля якого я сидів, безбожно фонило холодом, і я відчув, що ближня до вікна нога починає замерзати. Діставши з сумки шерстяний светр, обмотав ним ту ближню ногу, перемотав на шиї шалик, застебнув капюшон, кирнув коньяку і став собі спати в сидячому положенні. Раз чи два прокидався, бо замерзав ніс - розтирав його, відігрівав і знову провалювався у якусь дрімоту.
03:05. Включили світло. Кирнув залишки коньяку - уже навіть не брало, суто для розгону крові.
03:12. Проїхали Підбірці. Начальниця поїзда по гучному зв"язку оголосила, що ми прибуваємо до Львова, і вона нам дякує за те, що ми скористалися їхніми послугами.
03:32. Приїхали на вокзал.
Пікантності ситуації додає наступне. Укрзалізниця скасувала поїзд Київ-Краків, і пропонує бажаючим варіант: до Львова - хюндаєм, а зі Львова в 23:50 відходить поїзд Львів-Краків. Начебто і те саме, а от люди в результаті пролетіли. У сусідньому вагоні одна жінка жалілась, що у неї там народжує дочка, а вона стирчить посеред лісу. Стюардеси запевняли людей, що все буде добре - треба тільки підійти до чергової по вокзалу, і будуть безплатні квиточки. Черга до тої чергової була в результаті на весь зал вокзалу.
Добре, що хоч не захворів - єдиний якийсь позитив у цьому всьому, хе-хе.
Компанія Hyundai принесла вибачення за заподіяні українським пасажирам незручності при користуванні швидкісними електропоїздами і розпочала роботи з ліквідації несправностей.
Це, конєшно, охуєть. Корейчики отримали полігон для випробувань розміром з добрячу країну. Та шоб вас КімЧенИн ракетами в сраку єбав. І цей же "Хюндай Ротем" виготовляє танки, до речі. Не купуйте у них танки, вони, мабуть, до зими не пристосовані.
Вибачення не подіяли: львівський Hyundai зламався
О-о-о, оце вже майже по темі. Тарасу Добку пламєнний прівєт.
Потяг «Хюндай», який слідував за маршрутом Київ–Львів і який зламався через годину після того, як виїхав 20 грудня зі столиці, запізнився на чотири години, прибувши до Львова близько четвертої ранку.
На ЗіКу уже більш-менш написано, щоправда на відео мужчина трохи фігню поре. А тепер я вам розповім, що сталось, опираючись на власні нотатки. До подібного розвитку подій я готувався, взявши з собою їжу, коньяк, вдягнувши термобілизну і додаткові підштанники, теплі шкарпетки і хорошу зимову куртку з капюшоном.
О 18:20 поїзд повинен був відправитись з Києва, прибувши до Львова в 23:30, ЯМНЗП. Проте цього не сталось: він з самого початку запізнився. На вокзал.
18:30. Поїзд нарешті подали. Люди змерзли настільки, що тупо повалили у вагони, навіть не показуючи квитків стюардесам (в Хюндаях наче нема провідників і провідниць, є стюарди і стюардеси - навіть не у синій формі залізниці, а у малинових костюмах), а говорили їм номер свого місця. Бугога.
18:40. Ми відбули з вокзалу. У поїзді було світло, тепло і затишно. Проте я куртки з себе не знімав - про всяк випадок.
19:06. Шваркнуло. По правому борту зафонтанував іскрами феєрверк, щось загупало по стелі вагонів і поїзд став знижувати швидкість. Нарешті ми зупинились. Першим ділом я подумав про обрив контактної мережі. Стюардеси почали гасати то в хвіст, то в голову поїзда - виглядало це інтєрєсно. Машиністи з ліхтарями обходили поїзд.
19:45. Машиніст по гучному зв"язку оголосив, що з метою економії заряду акумуляторів він вимикає світло. І вимкнув. Опалення вимкнулось ще раніше, одразу після катаклізму. Люди пішли пити чай (шість гривень), я дістав флягу "Мартелю" і почав потихеньку її пригублювати.
Стюардеси оголосили, що у поїзді є двадцять чотири пледи, які видадуть дітям і вагітним. ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ пледи на весь поїзд.
Десь через півгодини під"їхали ремонтники. Дістали дерев"яну драбину і полізли на дах. Я пішов у голову поїзда і вийшов надвір. Там уже стояло кілька людей і курили, киряючи коньяк. Машиніст приніс і кинув в тамбур пантограф - весь пожмяканий, погнутий і якийсь наче перепалений.
21:02. Поїхали. Зі світлом, але без опалення. Стюардеси пояснювали, що це через те, що ми їдемо з одним працюючим пантографом. Потихеньку стало холоднішати, та ще й поступання холодного повітря додавали люди, що постійно сновигали по вагонах, відкриваючи двері в тамбури.
21:53. Внєзапно погасло світло і поїзд знов зупинився. Ніяких пояснень не було. Машиністи почали ходити по тамбурах, залізали у щитки і щось клацали рубильничками - напевно, наугад, бо ні один рубильник не підписаний по-людськи: ні тобі "світло", ні тобі "light", тільки написи типу 14BCG32A. Поспостерігавши за ними, я прийшов до висновку, що десь сталося коротке замикання, і вони намагаються знайти, де ж коротить.
22:21. Світло з"явилось і пропало. Машиністи почали ходити до щитків з аркушем паперу, на якому повиписували оті коди. А люди тим часом жили своїм життям. Усі унітази були повні по вінця сечі в перемішку з туалетним папером - без світла хвальона пневматика не працювала, а сцяти-то від морозу хочеться люто. Наплювавши на закони і заборони, курили прямо в просторих корейських тамбурах. Киряли чай, коньяк, віскі і навіть пиво (!!!).
Найвеселіше в цьому всьому цирку було одному дядьку у формі і фуражці, який час від часу ходив по вагонах то до бару, то на перекур. До нього постійно звертались з проханням пояснити, що сталось, на що він уже досить підзайобано відповідав: "Я льотчик! Я льотчик, блін! Я на МіГу літаю!", і тикав пальцем на свої нашивки Збройних Сил.
23:02. З"явилось світло, проте ми так далі і стояли.
23:20. Одна стюардеска і начальниця поїзду - дєвочка років 25-ти - почали ходити по вагонах і розказувати, що ми стоїмо за 30 км до Коростеня і скоро уже поїдемо.
Люди, яких усе це вже дістало, вимагали у них якихось дій, конкретики і телефонів керівництва. Основний посил був такий: ми тут, блядь, стоїмо уже скільки, а мали би до Львова під"їжджати, ваше начальство знає? Що ви будете робити? Не легше подати інший поїзд, а ви єбіться зі своїм пакращєнням посеред лісу самі? Чому телефони керівництва не відповідають?
При цьому ця "начальниця" показувала відмінні професійні і ділові якості. Замість чітких і зрозумілих відповідей була якась волинка "я розумію вас, але зрозумійте і мене". Ну от шо, блядь, значить "зрозумійте мене"? Ти при виконанні службових обов"язків чи хто? І хтось же взяв таку на роботу. Піздєц.
23:29. Нарешті ми поїхали. Нав оголосили, що в Коростені буде зупинка, і бажаючі зможуть вийти з поїзда і пиздувати на всі чотири сторони. Бездоганний сервіс від Укрзалізниці!
Оскільки перспектива опинитись опівночі у незнайомому місті за сто з гаком кеме від Києва з сотнею гривень мене не тішила, я там не сходив. З десяток людей поїзд таки залишили - повикликали собі таксі і поїхали додому.
23:50. Машиністи виключили світло у вагонах. Від вікна, біля якого я сидів, безбожно фонило холодом, і я відчув, що ближня до вікна нога починає замерзати. Діставши з сумки шерстяний светр, обмотав ним ту ближню ногу, перемотав на шиї шалик, застебнув капюшон, кирнув коньяку і став собі спати в сидячому положенні. Раз чи два прокидався, бо замерзав ніс - розтирав його, відігрівав і знову провалювався у якусь дрімоту.
03:05. Включили світло. Кирнув залишки коньяку - уже навіть не брало, суто для розгону крові.
03:12. Проїхали Підбірці. Начальниця поїзда по гучному зв"язку оголосила, що ми прибуваємо до Львова, і вона нам дякує за те, що ми скористалися їхніми послугами.
03:32. Приїхали на вокзал.
Пікантності ситуації додає наступне. Укрзалізниця скасувала поїзд Київ-Краків, і пропонує бажаючим варіант: до Львова - хюндаєм, а зі Львова в 23:50 відходить поїзд Львів-Краків. Начебто і те саме, а от люди в результаті пролетіли. У сусідньому вагоні одна жінка жалілась, що у неї там народжує дочка, а вона стирчить посеред лісу. Стюардеси запевняли людей, що все буде добре - треба тільки підійти до чергової по вокзалу, і будуть безплатні квиточки. Черга до тої чергової була в результаті на весь зал вокзалу.
Добре, що хоч не захворів - єдиний якийсь позитив у цьому всьому, хе-хе.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: 2012-12-23 06:37 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-23 07:27 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-23 07:39 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-23 07:55 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-23 09:27 pm (UTC)А вот кому бы не помешало извиниться - так это всяким Колесниковым и Азаровым, например. Извиниться, подать в отставку, застрелиться, перед этим написав в завещании, чтобы их трупы расчленили, обоссали и сожгли.
no subject
Date: 2012-12-23 09:33 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-23 10:12 pm (UTC)Але в нього впихатися нереально як ніколи.
no subject
Date: 2012-12-23 10:41 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-24 05:44 am (UTC)no subject
Date: 2012-12-24 05:47 am (UTC)А є ще електрообладнання. Мені один знайомий ще влітку казав, що з ним будуть проблеми, бо системи з нашими багато в чому несумісні.
no subject
Date: 2012-12-24 05:48 am (UTC)no subject
Date: 2012-12-24 05:48 am (UTC)no subject
Date: 2012-12-24 05:48 am (UTC)no subject
Date: 2012-12-24 05:49 am (UTC)no subject
Date: 2012-12-24 05:49 am (UTC)no subject
Date: 2012-12-24 05:50 am (UTC)no subject
Date: 2012-12-24 09:05 am (UTC)no subject
Date: 2012-12-24 09:59 am (UTC)прям Титаник какой-то. на рельсах
no subject
Date: 2012-12-24 10:23 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-25 10:10 pm (UTC)no subject
Date: 2012-12-26 08:02 am (UTC)