/Апокрифічне
Apr. 20th, 2014 06:31 pmУ неділю Віктор Янукович тріумфально в"їхав в Донецьк.
Одягнутий у просту полотняну тогу, верхи на білій ослиці, заквітчаний віночком із простих польових квітів, що вручили йому сільські діти на донецькій окружній, він в"їхав у древнє місто.
Озброєні сепаратисти, поправляючи чорні маски на обличчях, устилали йому шлях пальмовими і вербовими гілками, вигукуючи "Осанна! Осанна сину Федоровому!".
Простий люд радісно гомонів, що нарешті повернувся давно обіцяний цар, що принесе процвітання і радість.
І ходив Віктор Федорович вулицями, і проповідував благую вість про скорий прихід спасіння від бандерівців, про обстріляну машину, про податкові канікули, другу державну мову, підвищення зарплат і покращення життя вже завтра, на цей раз справді покращення - адже завтра, а не сьогодні.
Днями пізніше Віктор Федорович на вершині терикону шептав у рацію: "Нехай мине мене чаша сія", проте ефір залишався по-кремлівськи невблаганним.
А сталось так, що відрікся від нього вірний апостол Юда Єфреміот, продавши координати терикону "Фарисейській самообороні", а сам виклав на Ютубі відео, де обгрунтовував свій вчинок.
І прийшли легіонери Правої Когорти до терикону, і схопили Віктора Федоровича, закували в кайдани і відвели на суд до Понтія Тарута, що правив кривавою рукою на землі донецькій.
Спитав Віктора Федоровича Понтій Тарут: "Це ти, що називаєш себе президентом?". І мовив у відповідь Федорович: "Це я, і є я легітимним, адже є живим і при свідомості", викликавши цим скрегіт зубовний у Тарута, адже не міг він нічим зруйнувати цей логічний ланцюг.
Вийшов тоді Понтій Тарут на балкон державної адміністрації, і звернувся до народу: "Чого ви хочете - щоби відпустив я Віктора, що називає себе легітимним, чи щоби роздали вам по пляшці горілки, продуктовому набору і жмутку барвистих лєнточок?". "Горілки!" - заревів народ, науськаний продажними наймитами бездуховного Заходу.
І привели легіонери Правої Когорти Віктора Федоровича на терикон шахти Челюскінців, і розіп"яли його там на хресті серед двох розбійників.
Один розбійник мовив йому: "Якщо ти, сучій пьос, дєйствітєльно лєгітімний, то спаси нас нємєдля, дай Топазу пріказ, або військо архберкутів приклич!".
І мовив йому другий: "Вірую, Федорович, ісповідую, що єси легітимним ти; змилосердься наді мною, прилучи до кормушки сімейної, хочу посісти місце поруч твого трону обабіч беркутів крилатих".
І відповів йому Віктор Федорович: "Обіцяю тобі, вже нині будеш зі мною у Межигір"ї". І мовив першому: "А ти, шизофренік очькастий, не чьвякай, не хуякай; в тебе ліцо скучьноє, тєбє нікто дєнєг нє даст".
Зачувши цей текст, по-дебільному написаний, центуріон Правої Когорти Димитрій вирішив змилостивитись та позбавити Віктора Федоровича страждань; узяв він перстами важке тупе яєчко та пожбурив ним у легітимне тіло. Трісла розцяцькована шкаралупа о ребра, і витекли білок і жовток, застогнав Віктор Федорович від наруги і сконав.
В цю мить тьма велика покрила землю донецьку, а у будівлі Верховної Ради тріснув і посипався вниз скляний купол, і люстра велика, придушивши, як котят, хор під управлінням диригента Чечетуса, люстрацію велику провела.
Одягнутий у просту полотняну тогу, верхи на білій ослиці, заквітчаний віночком із простих польових квітів, що вручили йому сільські діти на донецькій окружній, він в"їхав у древнє місто.
Озброєні сепаратисти, поправляючи чорні маски на обличчях, устилали йому шлях пальмовими і вербовими гілками, вигукуючи "Осанна! Осанна сину Федоровому!".
Простий люд радісно гомонів, що нарешті повернувся давно обіцяний цар, що принесе процвітання і радість.
І ходив Віктор Федорович вулицями, і проповідував благую вість про скорий прихід спасіння від бандерівців, про обстріляну машину, про податкові канікули, другу державну мову, підвищення зарплат і покращення життя вже завтра, на цей раз справді покращення - адже завтра, а не сьогодні.
Днями пізніше Віктор Федорович на вершині терикону шептав у рацію: "Нехай мине мене чаша сія", проте ефір залишався по-кремлівськи невблаганним.
А сталось так, що відрікся від нього вірний апостол Юда Єфреміот, продавши координати терикону "Фарисейській самообороні", а сам виклав на Ютубі відео, де обгрунтовував свій вчинок.
І прийшли легіонери Правої Когорти до терикону, і схопили Віктора Федоровича, закували в кайдани і відвели на суд до Понтія Тарута, що правив кривавою рукою на землі донецькій.
Спитав Віктора Федоровича Понтій Тарут: "Це ти, що називаєш себе президентом?". І мовив у відповідь Федорович: "Це я, і є я легітимним, адже є живим і при свідомості", викликавши цим скрегіт зубовний у Тарута, адже не міг він нічим зруйнувати цей логічний ланцюг.
Вийшов тоді Понтій Тарут на балкон державної адміністрації, і звернувся до народу: "Чого ви хочете - щоби відпустив я Віктора, що називає себе легітимним, чи щоби роздали вам по пляшці горілки, продуктовому набору і жмутку барвистих лєнточок?". "Горілки!" - заревів народ, науськаний продажними наймитами бездуховного Заходу.
І привели легіонери Правої Когорти Віктора Федоровича на терикон шахти Челюскінців, і розіп"яли його там на хресті серед двох розбійників.
Один розбійник мовив йому: "Якщо ти, сучій пьос, дєйствітєльно лєгітімний, то спаси нас нємєдля, дай Топазу пріказ, або військо архберкутів приклич!".
І мовив йому другий: "Вірую, Федорович, ісповідую, що єси легітимним ти; змилосердься наді мною, прилучи до кормушки сімейної, хочу посісти місце поруч твого трону обабіч беркутів крилатих".
І відповів йому Віктор Федорович: "Обіцяю тобі, вже нині будеш зі мною у Межигір"ї". І мовив першому: "А ти, шизофренік очькастий, не чьвякай, не хуякай; в тебе ліцо скучьноє, тєбє нікто дєнєг нє даст".
Зачувши цей текст, по-дебільному написаний, центуріон Правої Когорти Димитрій вирішив змилостивитись та позбавити Віктора Федоровича страждань; узяв він перстами важке тупе яєчко та пожбурив ним у легітимне тіло. Трісла розцяцькована шкаралупа о ребра, і витекли білок і жовток, застогнав Віктор Федорович від наруги і сконав.
В цю мить тьма велика покрила землю донецьку, а у будівлі Верховної Ради тріснув і посипався вниз скляний купол, і люстра велика, придушивши, як котят, хор під управлінням диригента Чечетуса, люстрацію велику провела.
no subject
Date: 2014-04-20 04:04 pm (UTC)no subject
Date: 2014-04-20 04:20 pm (UTC)БРАВО!
БРАВІССІМО!!!
/Апокрифічне
Date: 2014-04-20 04:25 pm (UTC)/Апокрифічне
Date: 2014-04-20 04:46 pm (UTC)no subject
Date: 2014-04-20 04:53 pm (UTC)Добре!
/Апокрифічне
Date: 2014-04-20 05:46 pm (UTC)no subject
Date: 2014-04-20 06:03 pm (UTC)/Апокрифічне
Date: 2014-04-20 06:46 pm (UTC)no subject
Date: 2014-04-20 08:02 pm (UTC)no subject
Date: 2014-04-20 08:25 pm (UTC)no subject
Date: 2014-04-21 09:42 am (UTC)no subject
Date: 2014-05-21 05:00 pm (UTC)no subject
Date: 2014-05-21 05:23 pm (UTC)no subject
Date: 2014-05-21 05:36 pm (UTC)