/Почую_кожного
Sep. 5th, 2014 04:30 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
bf_109eУ 90-х донбаські відморозки рейдили інші області з інтенсивністю, обернено пропорційною віддаленості від цього самого донбасу.
Самі ж вони між собою гризлись, як павуки в банці, і на початок нульових вижили найбільш підлі, жорстокі і безпринципні.
З 2001-го данєцкіє почали повільно, але неухильно просочуватись у владу. У 2004-му році, кажуть обізнані люди, уже були готові списки розподілу всієї України - кому перейде яке підприємство, хто яку галузь економіки чи напрям бізнесу у якій області буде "кришувати". "Оранжевий майдан" значною мірою обламав цю данєцьку іділію.
Проте під час приющенківського прем"єрства Януковича вони почали брати реванш - рейдерські захоплення при безпорадності чи/та відвертому похуїзмі мєнтів накривали всю країну.
Всі ці роки ця кримінальна наволоч успішно визискувала, грабувала, калічила і вбивала власних же данєцких житєлєй. Вони являли собою якусь взривомозгну спайку протиріччь - з одного боку, вони розуміли, що ця "братва" чинить незаконно, не по-людськи, убиває і грабує; але з іншого боку вони неймовірно цим пишались. Розповіді про те, як сільські "смотрящі" ходили п"яні вечорами по вулицях і хуярили ломами ворота і паркани, а народ ховався по підвалах, щоби не нарватись на лома чи кулю, вели до розповідей про гордість за регіон і успішних його вихідців, що грабували і гвалтували у масштабах країни.
ВіктрПедрович поступово ставав якимсь таким царьом і богом, плоть од плоті народной - пацан к успєху шов, отсідєл пару раз - школа жизні, луччиє унівєрсітєти, і прийшов до успєха. Про Янукевича говорили із погано прихованою заздрістю - та майже кожен данєцкій хтиво уявляв себе на його місці, і у цих мріях всьо було логічно - і межигір"я, і вєртольоти, і дорогі машини і всьо прочєє, адже вони поступали би так само, будучи на його місці. На другому місці стояли мрії про примазування до кормушок - ніхуя не робити, а тіки красти.
І коли Якуневич став прізідєнтом, то до останніх його днів ці люмпени гордились ним, його командою, його крадіжками, наплювательством на закони. Аж забавно, що ватніки недавно так верещали про "поїзда дружби" - зі знанням справи, бо вже в 13-му році такі "поєзда" курсували по Україні. Правда, це були не якісь міфічні "бандерівці", а цілком реальні рейдові силові бригади данєцких "тітушок", які "віджимали" успішні бізнеси, заводики, фабрички і магазинчики.
І коли тепер щось верещать про "услишать данбас", якісь преференції для міфічного "юго-вастока", то просто вражаєшся, яка коротка людська пам"ять. Двадцять з гаком років ми слушалі данбас, десять з хвостиком років данбас фактично керував країною, доводячи її до зубожіння і краху. Уж кого-кого, а Донбас ВіктрПедрич точно міг почути.
І характерно, чим супроводжуються ці мірниє попиткі фєдєралізациї і донбасоуслишанія - насильство, вбивства, смерть і ненависть, густо замішані на квасному русскому мірє.
Услишать Домбас? Спасібо, дарагіє, нічого нового ми від вас не услишим.
Це відео трирічної давності якось по-новому актуально сприймається в ці дні.
Самі ж вони між собою гризлись, як павуки в банці, і на початок нульових вижили найбільш підлі, жорстокі і безпринципні.
З 2001-го данєцкіє почали повільно, але неухильно просочуватись у владу. У 2004-му році, кажуть обізнані люди, уже були готові списки розподілу всієї України - кому перейде яке підприємство, хто яку галузь економіки чи напрям бізнесу у якій області буде "кришувати". "Оранжевий майдан" значною мірою обламав цю данєцьку іділію.
Проте під час приющенківського прем"єрства Януковича вони почали брати реванш - рейдерські захоплення при безпорадності чи/та відвертому похуїзмі мєнтів накривали всю країну.
Всі ці роки ця кримінальна наволоч успішно визискувала, грабувала, калічила і вбивала власних же данєцких житєлєй. Вони являли собою якусь взривомозгну спайку протиріччь - з одного боку, вони розуміли, що ця "братва" чинить незаконно, не по-людськи, убиває і грабує; але з іншого боку вони неймовірно цим пишались. Розповіді про те, як сільські "смотрящі" ходили п"яні вечорами по вулицях і хуярили ломами ворота і паркани, а народ ховався по підвалах, щоби не нарватись на лома чи кулю, вели до розповідей про гордість за регіон і успішних його вихідців, що грабували і гвалтували у масштабах країни.
ВіктрПедрович поступово ставав якимсь таким царьом і богом, плоть од плоті народной - пацан к успєху шов, отсідєл пару раз - школа жизні, луччиє унівєрсітєти, і прийшов до успєха. Про Янукевича говорили із погано прихованою заздрістю - та майже кожен данєцкій хтиво уявляв себе на його місці, і у цих мріях всьо було логічно - і межигір"я, і вєртольоти, і дорогі машини і всьо прочєє, адже вони поступали би так само, будучи на його місці. На другому місці стояли мрії про примазування до кормушок - ніхуя не робити, а тіки красти.
І коли Якуневич став прізідєнтом, то до останніх його днів ці люмпени гордились ним, його командою, його крадіжками, наплювательством на закони. Аж забавно, що ватніки недавно так верещали про "поїзда дружби" - зі знанням справи, бо вже в 13-му році такі "поєзда" курсували по Україні. Правда, це були не якісь міфічні "бандерівці", а цілком реальні рейдові силові бригади данєцких "тітушок", які "віджимали" успішні бізнеси, заводики, фабрички і магазинчики.
І коли тепер щось верещать про "услишать данбас", якісь преференції для міфічного "юго-вастока", то просто вражаєшся, яка коротка людська пам"ять. Двадцять з гаком років ми слушалі данбас, десять з хвостиком років данбас фактично керував країною, доводячи її до зубожіння і краху. Уж кого-кого, а Донбас ВіктрПедрич точно міг почути.
І характерно, чим супроводжуються ці мірниє попиткі фєдєралізациї і донбасоуслишанія - насильство, вбивства, смерть і ненависть, густо замішані на квасному русскому мірє.
Услишать Домбас? Спасібо, дарагіє, нічого нового ми від вас не услишим.
Це відео трирічної давності якось по-новому актуально сприймається в ці дні.
