/Метро_2033_псот
Mar. 26th, 2011 02:16 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
bf_109e"Метро 2033" Глуховського я прочитав два роки тому, коли, в принципі, мода на неї пройшла. Читав я її не тому, що мені її якось рекламували, чи я хотів бути в курсі модних трендів - просто щось тягнуло на постапокаліптику, а серія "Сталкера" відверто скурвилась і стала одноманітною, як макарони третій тиждень на вечерю.
"Метро..." я проковтнув на одному диханні. Сівши читати ввечері, я не спав всю ніч, та ще дочитував зранку в туалеті і в метро із роздрукованих сторінок. Легко, просто і захоплююче написана, вона мене дійсно зачарувала. Я, звісно, іронічно хихикав, коли читав - з технічної точки зору усі ті події неможливі, взяти до прикладу хоча б відсутність антибактеріального захисту на станціях: враховуючи кількість бактеріологічної зброї, скинутої на Москву, усі метрожителі повинні були перетворитись на мутантів чи виздихати. Але це ж фантастика, її слід відділяти від реальності.
"Метро 2034" прочиталось так само легко. Як і офіційні продовження, що виходили під заголовком "Проект Дмитрия Глуховского". Особливо з тієї серії, мабуть, виділив би "Сєвєр" Андрєя Буторіна за нестандартний сеттинг (а читається так само легко і приємно, як і родоначальницю серії).
Крім офіційних книг, серія обросла всякими фанфіками. Зокрема, почав я читать фанфік під назвою "МУОС. Пост"ядєрний Мінск. Пост"ядєрний роман Захара Пєтрова". Ясно, звідки він узяв ідею, хоч цей висер і оперує іншими назвами-термінами, ноги-то ростуть із "Метро...", та і в роздачі з книгами "проекту Глуховського" цю книгу обов"язково ліплять.
Вопшим, читав я той МУОС, і хотів просто блювати. Вродіби слог ше терпимий був, але блювать хотілось. І я зрозумів, чому. Через ідеологічну істерію автора. Ось типова розповідь в ключі "КРУГОМ ВРАГИ!!!":
После развала самой могучей империи, Беларусь осталась последним союзником России. Когда другие бывшие союзные республики с дикой преданностью целовали ноги новым западным друзьям, размещая на своей территории их военные базы, проводя совместные военные учения в отношении «условного восточного противника», слабенькая Беларусь не предала своего исторического брата. Как хотелось кое-кому, чтобы белорусы впустили к себе чужаков, дав им возможность выйти на двухсотмильный рубеж к Москве! Но Беларусь стала костью в горле врагам России, полуостровом, зажатым между агрессивными прибалтами, поляками и украинцами. И как всегда, жестоко за это поплатилась.
Ещё на стадии планирования Последней Мировой войны, кто-то рассчитывал её выиграть. Россию рассматривали как стратегически важную территорию. Надеялись воспользоваться в будущем её экономико-сырьевыми ресурсами. Беларусь же сама по себе, как обычно, никого не интересовала. Её давно вычеркнули из числа стран, имеющих право на существование. Эту территорию нужно было просто расчистить для дальнейшей экспансии на Восток. Планируемая для Беларуси участь усугублялась желанием отомстить непокорной республике. Да и для зачинщиков будущей войны было очевидным то, что эффективного сопротивления ракетно-бомбовому удару Беларусь оказать не сможет.
Именно поэтому Беларусь была буквально засыпана ракетами и бомбами с ядерной, химической и биологической начинкой. Кроме того, недавно установленная в Польше система противоракетной обороны успешно сбивала российские ракеты и самолёты ещё на подлёте, то есть над Беларусью. По злой иронии судьбы на Беларусь упали и «дружественные» российские боеголовки.
(...)
Вся Беларусь была иссечена кратерами ядерных взрывов. На западе республики, где кроме ракет НАТО, падали сбитые российские ракеты, почва километровыми пятнами превратилась в один сплошной кусок угля. Нигде радиация в результате войны не была такой сильной, как в Беларуси после удара. В этих условиях и без того страшные образцы биологического и бактериологического оружия, сброшенные на Беларусь, стали молниеносно эволюционировать. Весь мир явился полигоном одного громадного неконтролируемого биологического эксперимента. А Беларусь – центром этого полигона.
Ні більше, ні менше. Агресивний блок НАТО і всі діла. Білорусі треба терміново вступати в НАТО, поки агресивні українці її не засипали ракетами!
І раптом я зрозумів, чого мені так хочеться ригати. На відміну від тих же офіційних книг по "Метро...". У останніх нема ідеологічного напору. Проста констатація факту: старий світ зруйнований. Чому, хто винен і хто перший почав - це не цікавить жителів підземель. Їм просто вже похуй.
Мабуть, це один із плюсів що Глуховського, що усієї серії: відсутність перетворення цікавого чтива в ура-патріотичну писанину із елементами антизахідної істерії. І це прекрасно, бо заєбали вже в доску, чесне слово.
Пізніше ще якось напишу вам розгорнуту рецензію на книгу "Война кротов" Шакілова - там дія відбувається в Київському метрополітені, я ріальне усцикався від сміху і над технічною стороною, і над самими подіями-обставинами. А тим часом піду я читать "Безимянку".
"Метро..." я проковтнув на одному диханні. Сівши читати ввечері, я не спав всю ніч, та ще дочитував зранку в туалеті і в метро із роздрукованих сторінок. Легко, просто і захоплююче написана, вона мене дійсно зачарувала. Я, звісно, іронічно хихикав, коли читав - з технічної точки зору усі ті події неможливі, взяти до прикладу хоча б відсутність антибактеріального захисту на станціях: враховуючи кількість бактеріологічної зброї, скинутої на Москву, усі метрожителі повинні були перетворитись на мутантів чи виздихати. Але це ж фантастика, її слід відділяти від реальності.
"Метро 2034" прочиталось так само легко. Як і офіційні продовження, що виходили під заголовком "Проект Дмитрия Глуховского". Особливо з тієї серії, мабуть, виділив би "Сєвєр" Андрєя Буторіна за нестандартний сеттинг (а читається так само легко і приємно, як і родоначальницю серії).
Крім офіційних книг, серія обросла всякими фанфіками. Зокрема, почав я читать фанфік під назвою "МУОС. Пост"ядєрний Мінск. Пост"ядєрний роман Захара Пєтрова". Ясно, звідки він узяв ідею, хоч цей висер і оперує іншими назвами-термінами, ноги-то ростуть із "Метро...", та і в роздачі з книгами "проекту Глуховського" цю книгу обов"язково ліплять.
Вопшим, читав я той МУОС, і хотів просто блювати. Вродіби слог ше терпимий був, але блювать хотілось. І я зрозумів, чому. Через ідеологічну істерію автора. Ось типова розповідь в ключі "КРУГОМ ВРАГИ!!!":
После развала самой могучей империи, Беларусь осталась последним союзником России. Когда другие бывшие союзные республики с дикой преданностью целовали ноги новым западным друзьям, размещая на своей территории их военные базы, проводя совместные военные учения в отношении «условного восточного противника», слабенькая Беларусь не предала своего исторического брата. Как хотелось кое-кому, чтобы белорусы впустили к себе чужаков, дав им возможность выйти на двухсотмильный рубеж к Москве! Но Беларусь стала костью в горле врагам России, полуостровом, зажатым между агрессивными прибалтами, поляками и украинцами. И как всегда, жестоко за это поплатилась.
Ещё на стадии планирования Последней Мировой войны, кто-то рассчитывал её выиграть. Россию рассматривали как стратегически важную территорию. Надеялись воспользоваться в будущем её экономико-сырьевыми ресурсами. Беларусь же сама по себе, как обычно, никого не интересовала. Её давно вычеркнули из числа стран, имеющих право на существование. Эту территорию нужно было просто расчистить для дальнейшей экспансии на Восток. Планируемая для Беларуси участь усугублялась желанием отомстить непокорной республике. Да и для зачинщиков будущей войны было очевидным то, что эффективного сопротивления ракетно-бомбовому удару Беларусь оказать не сможет.
Именно поэтому Беларусь была буквально засыпана ракетами и бомбами с ядерной, химической и биологической начинкой. Кроме того, недавно установленная в Польше система противоракетной обороны успешно сбивала российские ракеты и самолёты ещё на подлёте, то есть над Беларусью. По злой иронии судьбы на Беларусь упали и «дружественные» российские боеголовки.
(...)
Вся Беларусь была иссечена кратерами ядерных взрывов. На западе республики, где кроме ракет НАТО, падали сбитые российские ракеты, почва километровыми пятнами превратилась в один сплошной кусок угля. Нигде радиация в результате войны не была такой сильной, как в Беларуси после удара. В этих условиях и без того страшные образцы биологического и бактериологического оружия, сброшенные на Беларусь, стали молниеносно эволюционировать. Весь мир явился полигоном одного громадного неконтролируемого биологического эксперимента. А Беларусь – центром этого полигона.
Ні більше, ні менше. Агресивний блок НАТО і всі діла. Білорусі треба терміново вступати в НАТО, поки агресивні українці її не засипали ракетами!
І раптом я зрозумів, чого мені так хочеться ригати. На відміну від тих же офіційних книг по "Метро...". У останніх нема ідеологічного напору. Проста констатація факту: старий світ зруйнований. Чому, хто винен і хто перший почав - це не цікавить жителів підземель. Їм просто вже похуй.
Мабуть, це один із плюсів що Глуховського, що усієї серії: відсутність перетворення цікавого чтива в ура-патріотичну писанину із елементами антизахідної істерії. І це прекрасно, бо заєбали вже в доску, чесне слово.
Пізніше ще якось напишу вам розгорнуту рецензію на книгу "Война кротов" Шакілова - там дія відбувається в Київському метрополітені, я ріальне усцикався від сміху і над технічною стороною, і над самими подіями-обставинами. А тим часом піду я читать "Безимянку".
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
Re: Маша и Оля
Date: 2011-03-26 10:36 pm (UTC)no subject
Date: 2011-03-27 01:29 pm (UTC)