bf_109e | /Байка_№8: Раптовий торф

Продовжимо говорити про інженерні помилки і вдавлювання паль.

У Московській області в 70-х був побудований 9-поверховий крупнопанельний будинок на пальових фундаментах. Згідно з проектом довжина паль складала 12 метрів. При цьому проектанти допустили фатально-дебільної помилки: не провели інженерно-геологічних вишукувань на місці будівництва, а прийняли "усереднені" ґрунти - характерні для району будівництва, відомі по інших об"єктах. Якщо чесно, то інколи інженери таким грішать і це сходить з рук. Проте не цього разу...

Під піщаними ґрунтами на глибині 5-7 метрів знаходились достатньо потужні (1,5 - 2 м) шари торфу. При забиванні палі не змогли прорізати ці шари, бо енергія удару дизель-молота гасилась пружньою деформацією торфу. Кінці паль зупинились поблизу верхнього шару торфу. Будівельниками встановлювалась відмова паль (звісно, неправдива), і вони зрубали недобиті частини паль, довжини яких інколи становили 4 – 5 метрів, вважаючи, що палі дойшли до міцного, надійного ґрунту.

В подальшому після завершення будівництва будинку під дією статичного навантаження палі стали сильно і нерівномірно врізатись в слабий ґрунт. Приблизно через 4 – 5 років осадка деяких точок будівлі досягала 75 см. В надфундаментних конструкціях з’явились незатухаючі тріщини і виколи. Постало питання про можливість подальшої експлуатації, і було вирішено посилити фундаменти дотискуванням паль. Технологія ведення робіт не відрізнялась від описаної мною раніше.

Але ні одну палю під будинком дотиснути не вдалось. Хоча домкрат на палі розвивав зусилля в 1000 кН, тертя піску по боковій поверхні палі та опір торфу не були подолані. Подальше підвищення втискаючого зусилля призводило до руйнування голів паль. В зв’язку з цим роботи по підсиленню фундаментів довелося припинити, а будинок був виведений з експлуатації і знесений як аварійно-небезпечний.