bf_109e | Звістки з антигрипозного фронту

Поки те та поки се, нам на роботі роздали пов"язки на пику. Давали по дві штуки на брата.

Хлопці, які забирали їх зі складу, казали, що на ящиках стоїть радянське маркування і рік - "1985". Комірників, що приймали їх на склад, вже не знайдеш; теперішні ж кажуть, що пов"язки нам відвантажили в 86-му, коли масово загрібали людей на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС. Це породило масу жартів - мотивом була відправка в загриповані райони.

Ззовні, в упаковановому вигляді, воно нагадує презерватив. Вміст виглядає не менш цікаво.

Пов"язка - це кілька шарів чи марлі, чи ще якоїсь тканини, шестипроменева пластикова зірочка як каркас, дві шлеєчки для зав"язки, еластичний шнур, що проходить всередині ободу пов"язки і має два виходи, та на протилежному краю - металева гнучка пластина, фіксатор на носі.

Потягнувши за кінці шнура, можна сформувати пов"язку для носіння на обличчі (ну або на грудях, жіночих грудях - недарма ж по дві штуки видавали, сміялись ми). Ну і пластину треба підігнути по формі носа. Проте за 24 роки шнур досить таки втратив еластичність, і невблаганно кришиться в пальцях.

Сама пов"язка ще пахне антисептиком. Носити її в спокійному положенні ще можна, але ходити - нереально. Вона парить, пропускає по ободу повітря, швидко набирає вологу з видихуваного повітря... І насправді ніфіга не захищає від вірусів. Зате можна з честю відзвітувати: працівникам роздані засоби індивідуального захисту В-)